ГЕМАТОЛОГ КАТЕРИНА ВІЛЬЧЕВСЬКА ПОПРОСИЛА У МІРЧІ ЛУЧЕСКУ ГРОШІ НА ТЕЛЕВІЗОРИ ДЛЯ ХВОРИХ ДІТЕЙ

"КОЛИ РОБИЛИ РЕМОНТ, ПОПРОСИЛА ПРИСЛАТИ ВІЙСЬКОВИХ"

ГЕМАТОЛОГ КАТЕРИНА ВІЛЬЧЕВСЬКА ПОПРОСИЛА У МІРЧІ ЛУЧЕСКУ ГРОШІ НА ТЕЛЕВІЗОРИ ДЛЯ ХВОРИХ ДІТЕЙ

ЛІКАРЕМ ЗАХОТІЛА СТАТИ В СЬОМОМУ КЛАСІ. Удома у батька часто бували друзі-хірурги. Дивилася на них і хотіла так само рятувати людей. У гематології це було важко. У 1980-х помирали 95 відсотків хворих на лейкоз. У палаті лежали по дев’ятеро і чекали смерті. За рік не ставало до 60 дітей. Спочатку плакала. Потім почала читати, як лікують від лейкемії у Москві. Поїхала в онко центр до професора авторки статей. Боялася, що не говоритиме зі мною, а вона показала своє відділення й запросила на курси. Мені було 28.

НАЙБІЛЬШЕ НАВЧИЛАСЯ В НІМЦІВ У 1990-Х. Тоді українці тільки починали лікуватися за кордоном. Робила виписки з історії хвороб дітям шахтарів, яких брали до Бохума – німецького міста-побратима Донецька. Професор Вернер Хаверс, який приймав там дітей, запросив до себе. Училася у Німеччині три місяці. Вони рятували половину хворих на лейкемію, а ми – лише 5 відсотків. Професор був у шоці, коли приїхав у Донецьк і побачив нашу розруху. Зробили у відділенні ремонт, лікували за їх про токолами, препаратами, які привезли з Бохума. За три роки у мене 67 відсотків одужували. Німці тоді вже вийшли на 80 відсотків.

ВАЖЛИВО ГОВОРИТИ ПРАВДУ. Першу вантажівку з німецькими ліками віддали не моїм пацієнтам, а розподілили на всіх онкохворих у дитячій обласній лікарні. Наважилася розказати про це німцям. Вони прислали ще.

НАЙВАЖЧИЙ МОМЕНТ – розуміння, що не зможеш вилікувати дитину. Та до останнього її подиху робимо все, що можемо.

МОЖУ ЗАБУТИ ІМ’Я, ПРІЗВИЩЕ ХВОРОГО, АЛЕ ОЧІ – ПАМ’ЯТАЮ. Одним із найперших моїх пацієнтів 20 років тому був 13-річний хлопчик. Недавно заходить до мене в кабінет чоловік. Каже, що живе й працює в Греції. Привіз іконку Божої Матері. Дивлюся: дорослий мужик, а очі такі самі, як були, коли я його дитиною рятувала.

РЕЗУЛЬТАТ РОБОТИ ГЕМАТОЛОГА ЗАЛЕЖИТЬ ВІД УЧАСТІ БАТЬКІВ. У пацієнта, стосовно якого не була впевнена, що житиме, була прискіплива мати. Усе випитувала, уточнювала, за це лікарі її не любили. Зате доглядала за дитиною так правильно, що син увійшов у ремісію. Минули роки, й до мене в кабінет зайшов хлопець 2-метрового зросту. Хотів одружуватися, переживав, чи будуть діти. Наступного ранку прийшла руда дівчинка, його наречена. Радилася, чи виходити за нього, бо батьки їй не дозволяють. Тепер у них двоє дітей.

ЩОДНЯ РИЗИКУЮ. Лікар має діяти точно за інструкцією, але трапляються ситуації, вирішення яких ніде не написане. Не могла поставити діагноз жінці. Зробили пункцію спинного мозку. Злоякісних клітин не знайшли, але була якась біла ниточка. За ніч з’явилась ідея, що, можливо, це грибки, і їх треба активізувати. За 2 години з лабораторії подзвонили, що в пацієнтки повно грибків. Призначили ліки проти них, хвора одужала. Якби цього не зробили, про грибкову інфекцію дізналися б уже на розтині.

ЛІКАР МАЄ ЗРОЗУМІТИ, ЩО ТАКЕ З ЛЮДИНОЮ – доки вона жива, й урятувати її.

ШКОДА, ЩО АНГЛІЙСЬКУ НЕ ВЧИЛА З ДИТИНСТВА. Не всю англомовну медичну літературу можу прочитати, інколи прошу перекладача допомогти. Добра англійська – це показник кваліфікації. Говориш із зарубіжними колегами на рівних.

ВАЖЛИВІ ТЕРПІННЯ Й МІЦНІ НЕРВИ. Не можна допустити, щоб у хворого почалася депресія. Найкраще долають хворобу сильні духом.

ПОТРІБНИЙ ДОБРИЙ НЮХ. Заходиш у палату й чуєш ацетон. Тоді знаєш, що в хворого підвищився цукор. При кровотечах запах крові вловлюю з порога.

У ЛІКАРІВ, ЯКІ МАЮТЬ СПРАВУ З ОНКОХВОРИМИ, з’являється синдром спрацьованості. Це не професія, а спосіб життя. Не можеш піти з лікарні й забути про пацієнтів, навіть якщо хочеш. Увесь час думаєш про симптоми, аналізи й препарати.

ПАМ’ЯТАЮ КІЛЬКОХ МЕДСЕСТЕР, які заразилися гепатитом від хворих. Інфікування – найбільший ризик у гематології.

ЯКБИ ПРАЦЮВАЛА В НІМЕЧЧИНІ, протягом року стала б доларовою мільйонеркою. Мій тамтешній колега дивується, чому я не багачка. У них при зарплаті 30–40 тисяч євро найкращий лікар має привілей – право на приватного пацієнта. Той оплачує його послуги особисто. Це – не хабар, бо з цієї суми стягують податок. Двоє-троє таких пацієнтів – це 200–300 тисяч євро на місяць додатково. У нас лікар одержує зарплату 2 тисячі гривень, й немає жодного чесного механізму, як стати мільйонером.

ЧЕРЕЗ БРАК ГРОШЕЙ ВАЖКО РОЗВИВА­ТИСЯ. Зарубіжні книжки з медицини коштують від 500 до тисячі євро або й більше. Що вужча спеціалізація, то дорожча література. Таку інформа­цію не знайдеш в інтернеті, її можна тільки купити.

ІЗ 10 моїх ХВОРИХ тільки двоє можуть лікуватися державним коштом. Решта вісім шукатимуть 200-300 ти­сяч гривень. Одна ін'єкція таргетного препарату для лікування лімфом та лімфолейкозів коштує 23-25 тисяч гри­вень. Таргетна терапія - останнє слово в лікуванні раку. Особливо ефективна в гематології. Препарат знаходить і ура­жає тільки ракові клітини. Здорових не ушкоджує, на відміну від традиційної хіміотерапії. Пацієнти про сучасні ме­тоди й ліки читають в інтернеті. Хочуть отримати ефективне лікування, але дер­жавна програма покриває лише п'яту частину потреб. У Росії, якщо людині показана таргетна терапія, вона отримає її безкоштовно. У Німеччині витрати відшкодовують страхова медицина і державні програми.

ДЛЯ СЕБЕ ПОСОРОМЛЮСЯ ЗВЕРНУТИСЯ ПО ДОПОМОГУ, А ДЛЯ ПАЦІЕНТІВ - НІ. Коли робили ремонт, попросила при­слати військових. Прийшли солдати, багато допомогли. Для дітей потрібні були телевізори в палати. Тренер фут­больного клубу "Шахтар" Мірча Луческу, як розповіли гравці, дістав гроші на це з власної кишені. Поставили у кожну палату відеодвійку - телевізор і відео- програвач. Часто звертаюся до фонду "Розвиток України" - і завжди є відгук. Товариство "Бохум-Донецьк" 20 років допомагає ліками й обладнанням. Про­хаю на радіо дати ролик про потребу крові - люди приходять потоком. Якби мовчала, не мали б нічого.

У НАС НЕМАЄ ШИКАРНИХ ЛІКАРЕНЬ, але будуть. Уже є хороші. Країна й люди нормальні. Усі грамотні, живемо в центрі Європи. Раніше не чули, а за­раз по-іншому сприймають чуже горе, допомагають. Ми вже не такі, як були 20 років тому.

 

Катерина Вільчевська

Катерина Вільчевська

58 років, завідувачка дитячого онкогематологічного центру до­нецького Інституту невідкладної й відновлювальної хірургії імені Во­лодимира Гусака. Кандидат ме­дичних наук.
Колеги називають Катериною Ве­ликою. Сприймає це як жарт. Народилася у селі в Запорізькій області, звідти родина переїхала до селища Володарське на Донеччині. Батько працював головою колгоспу.
Закінчила музичну школу по кла­су фортепіано. Найбільше любить твори Петра Чайковського. Не пропускає прем'єр місцевого оперного театру. Була у Віденській опері, в Мілані.
До Донецького медінституту вступила з першої спроби. Студенткою, щоб їхати з хлоп­цем, якого вподобала, в одному автобусі, попросила пасажирів пропустити її до квиткової каси без черги. З ним у шлюбі живе 41 рік. Чоловік-інженер. Мають доньку-економіста. Мріє про внуків. Раніше сплавлялась на байдарках. 
Найкращим краєвидом, який бачила, вважає Північне сяйво. Рік тому померла кішка, яка прожила в родині 16 років. Завести іншу не наважуються.

Журнал Країна 19.09.13 № 36 текст: Мирослава СОКОЛОВА, фото: Ірина ГОРБАСЄВА

ВСЕУКРАЇНСЬКА ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ

"Асоціація допомоги інвалідам та пацієнтам із хронічними лімфопроліферативними за­хворюваннями"

Благодійний внесок на рахунок Асоціації: ВГ0 "АДІПХЛПЗ" ЄДРП0У 34585385 р/р 2600765852 у "Райффайзен банкАваль" МФ0 380805. Неприбуткова організація. Не платник ПДВ. Призначення платежу - "Благодійний внесок". Сайт Асоціації: http://lympho.com.ua/articles

НОВИНИ
15.11.2017 : Статья Суркис Марины "Интимная жизнь во время лечения"
17.10.2017 : Фотозвіт про ІХ Конференцію «Сучасні підходи до діагностики та лікування лімфопроліферативних захворювань»
12.10.2017 : Список членов экспертной группы МОЗ по онкологии
СТАТТІ
15.11.2017 : Интимная жизнь во время лечения
05.07.2017 : Необхідність ПЕТ обстежень в лікуванні пацієнтів.
23.05.2017 : Как помочь близкому человеку с онкологическим диагнозом