Олена Кулик: «Я не хвора, я – виздоровлююча!»

Я теж, як і всі, живу мріями і надіями…

А з недавнього часу ще більше полюбила життя, радію кожному дню, дякую кожному дзвінку рідних і друзів, насолоджуюсь посмішкою моєї дитини і прошу Бога, щоб усіх кого люблю – оберігав.

Я росла здоровою дитиною. Вивчилась, вийшла заміж і, здавалось, що життя закрутило мене ще швидше. Новорічну ніч 2012 року я вже святкувала (якщо там можна сказати) Інституті раку з рідкісним діагнозом. І навіть приїхавши з сильними болями, від яких допомагали тільки наркотики, почувши страшний діагноз «Десмопластична дрібноклітинна пухлина високого ступеню злоякісності 4 ст.», я собі сказала: «І з цього я повинна вилізти». Адже це було не перше випробування в моєму житті: у 2008-му я пережила страшну аварію, у 2010-му втратила новонароджену дитину, моїй довгоочікуваній другій дитині на час мого лікування виповнилось 5 місяців. І тому, дивлячись в очі чоловіка, рідних, я просто не могла їх підвести.

Під час лікування чоловік, рідні, друзі, колеги по роботі стали мені міцною опорою, підтримкою у всьому. Моє життя було поділене на постійний графік курс хімії-відновлення. Я знаходила в собі сили займалась хатніми клопотами, дитиною, рукоділлям, знаходила час і для необхідного в моєму стані відпочинку. Не дозволяла себе жаліти і називати хворою, для всіх я була «виздоровлююча».

Для хорошого настрою придбала перуки різного кольору і стилю, хустини і шарфи, бандани. Навчилась з хустин різні косички заплітати. І згадався вислів з дитинства «Кому що, а лисому бантик». Усіх дівчат, які зі мною лікувались, також налаштовувала на позитив і на видужання, змушувала після хімії не залежуватися, а чепуритись і прогулюватись. І позитивні результати є!

Під час лікування я познайомилась з дівчиною, яка вишивала бісером, і мені сподобалось її хобі. Тоді під час однієї з курсів хімії вона придбала мені набір для початківця. Вишивання так мене захопило, що навіть з катетером, підключена до капельниці, я вишивала. Тоді загорілась вишити і розшила костюм маками з бісеру, вишила картину «Ангелочок в саду», виготовила багато прикрас з бісеру і надалі вивчаю, що ще цікавого можна виготовити з нього. Відвідала майстер клас по виготовленню прикрас в дротиковій техніці. Планую ще відвідати майстер класи по валянню вовни. Займаюсь оформленням присадибної ділянки у батьків. Виготовила грибочки з берези і каменю, місток, озерце. В даний момент вишиваю сорочку хрестиком… Мені ніколи думати про хворобу!

Я знаю, що просто так нічого не буває. І таке випробування було для того, щоб ще раз перевірити мене на міцність духу і на витривалість, і врешті решт – дати мені шанс переосмислити життя…