ЗАПИТАННЯ ТА ВІДПОВІДІ
Причина виникнення лімфом, як і більшості злоякісних пухлин, до кінця не з’ясована.
Вважається, що більш вразливими є ті люди, які успадкували слабкість імунітету, тобто контролю за всім, що відбувається в організмі людини. Взагалі у кожної людини впродовж однієї доби утворюється приблизно 100 мутантних клітин, які потенційно можуть перетворитися в пухлинні, якщо імунітет організму не проконтролює і не знищить ці клітини. Це відбувається, коли людина має довготривале психічне (стрес, недосипання, надмірна розумова робота тощо) або фізичне (тривала тяжка праця, довготривалі надмірні тренування, тривалі переохолодження та перегрівання) перевантаження; часті запальні захворювання, які слідують один за одним, або тривале загострення хронічних хвороб.
Тому, здоровий спосіб життя та своєчасне лікування будь-яких хвороб – запорука мінімізації ризику виникнення лімфом.
Перевод материала с сайта Национального института онкологических заболеваний США NIH National Cancer Institute, https://www.cancer.gov/about-cancer/causes-prevention/risk/myths.
В этой статье в свете последних научных данных рассматриваются распространенные мифы относительно онкологических заболеваний.
Рак — это смертный приговор?
С 90-х годов в США вероятность смерти от рака постепенно уменьшается. Здесь нужно понимать, что в каждом отдельном случае играют роль такие факторы, как скорость развития заболевания, метастазирование, доступность эффективных лечебных препаратов, общее здоровье пациента на начало болезни и др.
Потребление большого количества сахара способствует развитию рака?
Нет данных, которые бы подтвердили, что сладкое ведет к развитию рака, или наоборот – данных, которые говорят о том, что отказ от сахара способствует выздоровлению. Хотя установлено, что раковые клетки потребляют больше глюкозы, чем нормальные клетки,
Однако важно учесть, что чрезмерное потребление сахара ведет к набору веса, а избыточный вес связан с повышенным риском возникновением рака.
Искусственные подсластители вызывают онкологические заболевания?
Были проведены исследования безопасности сахарина (Sweet ‘N Low, Sweet Twin, NectaSweet), цикламата, аспартама (Equal, NutraSweet), ацесульфама калия (Sunett, Sweet One), сукралозы (Splenda) и неотама. Показано, что потребление этих продуктов не вызывает рак. Все эти подсластители одобрены FDA (система инновационной фармацевтической разработки, производства и обеспечения качества пищевых продуктов, лекарственных препаратов, косметических средств, табачных изделий и некоторых других категорий товаров, а также осуществляет контроль за соблюдением законодательства и стандартов в этой области в США.).
Рак — это заразное заболевание?
Рак не является инфекционным заболеванием. Рак может быть передан от одного человека к другому в единственно возможном случае — при трансплантации органов или тканей. У человека, которому пересадили орган или ткани от донора, болевшего раком, повышается риск развития заболевания. Все же стоит отметить, что этот риск очень мал: примерно два случая на 10 000 трансплантаций. При пересадке органов стараются избегать доноров, в истории болезни которых значится рак.
Также онкологические заболевания могут вызвать некоторые вирусы (папиллома вирус) и бактерии (например, Helicobacter pylori). Если вирус и бактерия могут передаваться от человека к человеку, то онкологическое заболевание, которое они способны вызвать, — не может.
Влияет ли положительный или отрицательный эмоциональный настрой человека на выздоровление или на риск возникновения рака?
Нет данных, связывающих эмоциональный настрой человека с риском развития онкологических заболеваний. Естественно, что у больного человека эмоциональный настрой колеблется. Люди с положительный взглядом на мир вероятнее всего будут поддерживать социальные связи, и оставаться активными, и это, в свою очередь, помогает им справиться с заболеванием.
Может ли операция по удалению опухоли или биопсия тканей вызвать распространение злокачественных клеток по организму?
Вероятность того, что хирургическое вмешательство вызовет распространение раковых клеток, крайне мала. Чтобы этого не произошло, хирурги следуют строгим правилам безопасности при проведении операции.
Сотовые телефоны вызывают рак?
Это не подтверждено научными исследованиями. Рак вызывают мутации в генах, а низкочастотное излучение телефонов не способно повредить геном.
Лечебные препараты на основе растений способны вылечить рак?
Нет. Существуют работы, в которые показано, что дополнительные лекарства, в том числе на основе некоторых растений, могут помочь пациентам справиться с побочными эффектами лечения. Однако не существует исследований, доказывающих, что растительные препараты эффективно лечат рак.
На самом деле некоторые растительные препараты могут быть даже вредны при одновременном использовании с химиотерапией и лучевой терапией.
Пациенты должны сообщать врачам о том, какие дополнительные лекарства они принимают — в том числе витамины и растительные продукты.
Если в семье кто-то болен раком, есть ли вероятность, что другие члены семьи тоже заболеют?
Как правило, такой вероятности нет. К возникновению заболевания ведут генетические мутации. Только 5-10% раковых заболеваний развиваются в результате мутаций, передающихся по наследству. Такая мутация зачастую может вызвать один и тот же тип рака у членов семьи.
Оставшиеся 90-95% раковых заболеваний возникают в результате мутаций, которые появляются в результате старения или воздействия факторов внешней среды, таких как курение или жесткое облучение.
Если в семье никто не болел раком, означает ли это, что и другие члены семьи не заболеют?
По последним данным, в будущем приблизительно у 40% мужчин и женщин будет диагностирован рак на каком-то этапе их жизни. Большинство видов рака развиваются из-за мутаций, которые, в свою очередь, являются естественным следствием старения или возникают из-за воздействия факторов окружающей среды (курение, облучение, неправильное питание).
Дезодоранты и антиперспиранты вызывают рак груди?
Не вызывают. Химические вещества, содержащиеся в дезодорантах и антиперспирантах, не влияют на изменения в тканях груди.
Краска для волос вызывает рак?
Нет данных, демонстрирующих, что применение краски для волос увеличивает вероятность развития онкологического заболевания. Но в некоторых исследованиях показано, что у парикмахеров, работающих с краской для волос, повышается риск развития рака мочевого пузыря.
Біопсія (грец. біос — життя, опсіс — погляд, вигляд) — прижиттєве видалення шматка ураженої тканини для мікроскопічного дослідження (з метою визначення характеру захворювання). Часто використовується для аналізу пухлин.
- Ексцизійна біопсія — в результаті хірургічного втручання відбувається вилучення всього досліджуваного утворення або органу.
- Інцизійна біопсія — в результаті хірургічного втручання відбувається вилучення частини утворення або органу.
- Пункційна біопсія — в результаті проколу порожнистою голкою досліджуваного утворення відбувається забір фрагментів або стовпчика тканини.
Мета і задачі біопсії Біопсія — найдостовірніший метод дослідження в разі необхідності встановлення клітинного складу тканини. Взяття тканин і подальше їх дослідження під мікроскопом дозволяє визначити точний клітинний склад досліджуваного матеріалу. Біопсія є дослідженням, що входять в діагностичний мінімум при підозрі на онкологічне захворювання, і доповнюється іншими методами дослідження, такими як рентгенологічні, ендоскопічні, імунологічні.
Істотною обставиною, що визначає необхідність біопсії, є необхідність визначити обсяг оперативного втручання при онкологічних захворюваннях. Так, наприклад, при раку прямої кишки, розташованому в нижніх відділах, виконується черевно-промежинна екстирпація, що припускає видалення прямої кишки і формування штучного заднього проходу. При відсутності чіткої впевненості в діагнозі таку операцію виконувати не можна. Якщо після операції з’ясується, що злоякісної пухлини не було, закономірно постане питання про даремне виконання травматичного втручання. Те ж саме стосується раку молочної залози, раку шлунка, раку легенів та інших злоякісних пухлин.
Гістологія (від грец. ἱστός — тканина + грец. λόγος — знання, слово, наука) — розділ біології, що вивчає будову тканин живих організмів. Гістологія є важливою галуззю медицини, хірургії, вкрай істотною для до- і післяопераційного аналізу, а також біології.
Різні типи тканин складаються з клітин відповідних типів, що різняться формою та функціями.
Розділи гістології
Гістологія людини — розділ медицини, що вивчає будову тканин людини.
Гістопатологія — це розділ мікроскопічного вивчення пошкодженої тканини, він є важливим інструментом патологічної анатомії, оскільки точний діагноз раку та інших захворювань зазвичай вимагає гістопатологічного дослідження зразків.
Кількісна гістологія вивчає закономірності розвитку та функціювання тканин, використовуючи при цьому кількісні змінні та строгі методи перевірки гіпотез.
Джерело тканини
Гістологічне дослідження тканин розпочинають з хірургії, біопсії або аутопсії.
Гістологічна класифікація тканин
Тканини — це структури, що складаються з морфологічно та/або функціонально однакових клітин, призначених здійснювати одне чи кілька певних завдань в організмі. Відповідно до загальноприйнятої класифікації, виокремлюють чотири основних типи тканин:
Епітеліальна тканина, що складається з тісно прилеглих одна до одної клітин, вистеляє внутрішні та зовнішні поверхні органів тіла і утворює залози
Сполучна тканина, що складається з клітин, занурених у позаклітинну матрицю, і служить для структурного та функціонального зв’язку між іншими тканинами чи органами
М’язова тканина, що складається з міоцитів та служить для здійснення довільних чи мимовільних рухів органів тіла
Нервова тканина, що складається з нервових клітин, або нейронів, та служить для прийому й передачі внутрішніх та зовнішніх нервових імпульсів
Методи гістології
Гістологія вивчає морфологію тканин та клітин, з яких вони складаються, з морфологічної й функціональної точки зору. Основним інструментом дослідження є мікроскоп, що дозволяє безпосередньо спостерігати досліджувані тканини.
Основний метод дослідження в гістології — мікроскопічний.
Різновиди мікроскопічного методу
- гістохімічний (імуногістохімія) — вивчення хімічного складу анатомічних структур і топографії різних хімічних компонентів в цих структурах.
- скануюча електронна — вивчення просторової організації клітин та тканин.
Зразки для ІГХ ІГХ можна проводити на свіжезаморожених зразках або, найчастіше, на фіксованих в формаліні та залитих у парафінові блоки тканини. Залиту в парафіні тканину мікротом нарізує у тонкий шар (4-5 мкм), якого зафіксовують на скельці для проведення подальших етапів ІГХ.
Методи ІГХ ІГХ можна проводити прямим або непрямим методами. При прямому методі використовують лише первинні антитіла, мічені хромогенними або флуоресцентними репортерами для їх візуалізації. Використовують рідко, оскільки в цьому випадку отриманий сигнал може бути досить слабким. Непрямий метод дозволяє посилити сигнал від комплексів антиген-антитіло за допомогою застосування додаткових реагентів, зокрема вторинних антитіл.
Первинні антитіла Для визначення епітопів у досліджуваній тканині за допомогою ІГХ, застосовують моноклональні або поліклональні антитіла, що мають здатність зв’язуватись виключно з досліджуваним протеїном, якщо він присутній в тканині. Більш специфічними є моноклональні антитіла.
Вторинні антитіла Специфічно зв’язуються з комплексом первинне антитіло+антиген у досліджуваній тканині. Вторинні антитіла мають у своїй структурі ферменти (пероксидаза хріну, лужна фосфатаза), завдяки яким комплекс антиген-антитіло-вторинне антитіло може бути візуалізований при реакції з хромогенним субстратом (діамінобензидин, BCIP тощо).
Сфери застосування ІГХ ІГХ має застосування як в науково-дослідній, так і в рутинній клінічній практиці.
Наукові дослідження Даний метод широко застосовують у базовій науково-дослідній роботі для визначення протеїнів або для підтвердження результатів інших методів дослідження білків, чи більш точних методів — мас-спектрометрія, ПЛР у реальному часі.
Клінічна практика ІГХ часто є вирішальною в діагностиці пухлин. Так, за різними даними, після проведення імуногістохімічного дослідження первинний гістологічний діагноз змінили у 20% — 40% випадків. Крім того, ІГХ активно застосовують для визначення експресії естрогенових та прогестеронових рецепторів при раку молочної залози, на основі чого визначають подальшу тактику лікування.[3] За допомогою ІГХ визначають маркери проліферації при раку щитоподібної залози.[4] Таким чином, ІГХ використовують у рутинній клінічній роботі для встановлення діагнозу та прогнозування ефективності терапії. Наприклад, всі дрібноклітинні лімфоми (пухлини з лімфоцитів) схожі у рутинно-забарвлених препаратах, їх складають клітини, які вкрай важко відрізнити навіть від нормальних лімфоцитів. Але всі лімфоцити поділяють на велику кількість груп за їх функцією. Їх розрізняють за складом рецепторів на мембрані. Ці рецептори є білковими молекулами, до яких отримані антитіла, що і використовують для імуногістохімічного фарбування. Із кожного типу лімфоцитів може виникати пухлина — лімфома. В їх лікуванні використовують хіміотерапію. Склад препаратів, що входять до схеми лікування, різний в залежності від типу лімфоцитів, з яких виникла пухлина. Таким чином, схема хіміотерапії підходить під конкретний тип лімфоми. Якщо вибрати неправильну схему терапії, то вона буде або неефективною, або навіть згубною. На сьогодні існує більше 50 видів лімфом і дещо менше режимів хіміотерапії. Тому ефективне лікування лімфом повністю залежить від правильності встановлення діагнозу, яке неможливе без імуногістохімічного дослідження. Використовують цей метод і в діагностиці деяких непухлинних захворювань. За його результатами лікарі вибирають найбільш ефективний тип лікування, найефективніший у даного конкретного хворого.
Експрес-тести, які ґрунтуються на методі ІГХ, використовують для діагностики багатьох інфекційних захворювань, зокрема малярії, ВІЛ-інфекції, грипу H1N1
Променева терапія (або радіотерапія) – метод лікування іонізуючим випромінюванням, застосовується в основному для лікування злоякісних пухлин, її метою є знищення клітин з яких складається патологічний осередок. Сеанс опромінення триває всього кілька хвилин, число сеансів залежить від загальної дози опромінення, яку Вам призначив лікар. Тому курс лікування може тривати від кількох днів до кількох тижнів. Променева терапія носить місцевий характер і застосовується для впливу на окремі ділянки тіла. Сама по собі вона безболісна і не перетворює людину на джерело радіації, але має ряд побічних ефектів, які залежать від того, яку ділянку тіла опромінюється, і яка призначена доза опромінення. Здебільшого це тимчасові явища і після курсу лікування поступово пройдуть.
У разі виникнення будь-яких побічних реакцій повідомте свого лікаря та дотримуйтесь всіх його рекомендацій!
Променева терапія може викликати такі побічні ефекти, як:
- підвищену втому і загальну слабкість;
- порушення сну, безсоння;
- сухість, свербіж, лущення, почервоніння, подразнення і болючість шкіри в опроміненій ділянці; сухість слизової оболонки, набряклість в місці опромінення;
- нудоту, втрату апетиту;
- втрату волосся;
- можливо, діарею;
- може спостерігатися незначне підвищення температури до 37,5 ° С;
- може спостерігатися зниження лейкоцитів і гемоглобіну в крові.
Загальні рекомендації, які дозволять зберегти сили Вашому організму і забезпечать максимальну ефективність проведеного лікування:
- постарайтеся відпочивати, спокійний сон в нічний час відновить сили;
- необхідно харчуватись правильно і збалансовано, необхідно: приймати їжу термічно оброблену, малими порціями, теплу, охолоджену, не гостру, подріблену; їжу слід добре пережовувати; важливо пити достатню кількість води (не менше 30 мл на 1 кг ваги), категорично не рекомендується вживати цитрусові плоди, соки – вони можуть сильно дратувати слизові оболонки, слід виключити з раціону канцерогени;
- мити уражені ділянки шкіри теплою водою з милом;
- з метою зменшення дискомфорту чи, щоб зняти подразнення враженої ділянки, лікар може виписати або порадити відповідні креми, лосьйони, мазі;
- постарайтеся не використовувати лезо для гоління (якщо опромінюється особа);
- носіть просторий одяг;
- після курсу опромінення слід уникати попадання прямих сонячних променів;
- не рекомендується відвідувати сауну, лазню;
- відмовитися від паління та алкоголю;
- постійно провітрювати приміщення та, за можливості, проводити більше часу на свіжому повітрі.
Якщо Ви відчуваєте себе погано, обов’язково зверніться до лікуючого лікаря і він допоможе Вам!
Після морфологічного встановлення різновиду лімфоми обов’язково встановлюється стадія захворювання. Вона визначається з єдиною метою – вірно визначитися з оптимальною програмою лікування. Зазвичай для цього використовуються як неінвазивні методи діагностики (мікробіологічне дослідження мокротиння та калу, рентгенографія органів грудної клітини та/або кісток скелету, ультразвукове дослідження м’яких тканин, органів черевної порожнини та малого тазу, комп’ютерна томографія всього тіла та/або кінцівок, магнітно-резонансна томографія тієї чи іншої ділянки організму, сканування кісток та/або органів, позиційно-емісійна томографія тощо), так і інвазивні методи (аналіз крові з пальця та вени, стернальна пункція, пункційна біопсія стегнової кістки, хребтово-мозкова пункція тощо). Кожен лікар-спеціаліст, обізнаний на лікуванні лімфом, має певний алгоритм діагностичних процедур, які по крокам ретельно встановлюють стадію захворювання. Методика встановлення стадії захворювання доволі складна і багаторівнева, тому недоцільно втрачати час на її усвідомлення. В цьому питанні покладайтеся на фахівців, яким довірилися. Пам’ятайте, кожен лікар зацікавлений в правильному стадіюванні Вашої хвороби, бо це запорука успішного лікування і подальшої «слави» лікаря. Єдине, що відомо на сьогодні у світі, що стадія захворювання ніяк не впливає на прогноз і результат лікування.
КТ або комп’ютерна томографія – різновид діагностичного обстеження рентгенівськими променями, яке дає змогу отримати інформацію про внутрішню будову кожного окремого організму за допомогою комп’ютерного аналізу пошарових сканів. Це дослідження має, порівняно з простою рентгенологічною томографією без допомоги комп’ютеру, невелике променеве навантаження, але є набагато більш точним і може обстежити відразу все тіло. Більш точну інформацію можна отримати коли додатково при обстеженні вводять внутрішньовенно рентгеноконтрастний засіб.
МРТ або магнітно-резонансна томографія – ще одне діагностичне обстеження. Але воно виконується менш шкідливими (як рахується, принаймні на сьогодні) магнітними резонованими потоками. Це дослідження також більш інформативне при введенні контрастних засобів, та, на відміну від комп’ютерної томографії, не може використовуватися для обстеження поширених ділянок. Його доцільно застосовувати для обстеження невеликих ділянок організму прицільно.
ПЕТ або позитронно-емісійна томографія – новий метод діагностичного обстеження (зображення виходять за рахунок випромінювання позитронів), який складається з двох відомих різновидів обстеження: комп’ютерної томографії та сканування за допомогою радіоізотопів. Тобто, дослідження технічно подібне комп’ютерній томографії, але замість рентгеноконтрастних засобів використовується короткоживучий радіоізотоп з невеликим радіологічним навантаженням.
Окремо слід відзначити, що як сама апаратура так і контрастні та радіоізотопні засоби, які використовуються при цих дослідженнях, є дуже коштовними. Та на сьогодні вони дозволяють якомога точніше встановити стадію захворювання, що дозволяє провести найефективніше лікування та досягти найкращих результатів. Ці ж обстеження використовуються періодично впродовж усього періоду лікування та після, при подальшому спостереженні за пацієнтом, з метою достовірної оцінки досягнутих результатів лікування та якомога ранньої діагностики рецидиву захворювання у разі його виникнення.[/vc_column_text][/vc_tta_section][vc_tta_section title=”Що таке трансплантація кровотворних стовбурних клітин?” tab_id=”1538962544888-583903d9-cfee”][vc_column_text]Стовбурові клітини – це ті клітини, які є в організмі з його народження. Вони являють собою такі клітини-попередники або початкові клітини, з котрих потім утворюються ті чи інші більш «спеціалізовані» клітини.
Кровотворні стовбурові клітини зберігаються в кістковому мозку та присутні в невеликій кількості в периферичній крові. З них після потрапляння в судинне русло та лімфатичні вузли утворюються ті більш диференційовані клітини крові, які потрібні організмові зараз і які захищають його (імунні клітини).
Кістковий мозок – це те місце, де зберігаються кровотворні стовбурові клітини, які там «зростають» (диференціюються) та розмножуються.
Трансплантація в перекладі з латини – перенесення або пересадка, транспортування. Трансплантація, в медичному розумінні, – це пересадка окремих тканин та органів або їх частин з одного місця на інше чи від однієї особи в іншу.
Таким чином, при трансплантації стовбурових клітин відбувається вливання (додавання) необхідного організму на сьогодення будівельного матеріалу, з якого будуть швидко відновлюватись клітини крові.
Стан, коли організмові вкрай потрібне швидке відновлення клітин крові, у онкологічних хворих настає після використання в програмі лікування високодозової хіміотерапії.
Сама по собі трансплантація стовбурових клітин не є лікувальною процедурою, а потрібна для відновлення кровотворення. Але вона потребує коштовного обладнання, реагентів та засобів, спрямованих на зберігання і колекцію цих клітин.
Трансплантація або пересадка окремих тканин та органів або їх частин від однієї особи в іншу називається алотрансплантацією. Якщо трансплантація (пересадка) відбувається з одного місця на інше або спочатку береться матеріал, а потім повертається тій самій людині, то це – аутотрансплантація.
Аутотрансплантація стовбурових клітин кісткового мозку найчастіше використовується при проведенні високодозової хіміотерапії з метою якомога швидшого відновлення показників крові, які можуть суттєво зменшуватись і заважати продовженню лікування.
Спочатку у кандидата на аутотрансплантацію беруть пункційну біопсію кісткового мозку зазвичай з грудини (стернальна пункція) або здухвинної кістки з метою визначення потенціалу кісткового мозку до відновлення.
Потім, при відсутності пухлинних клітин в кістковому мозку і при задовільній концентрації стовбурових клітин, призначається 2-3 курси поліхіміотерапії в «сальвадж» режимі, тобто хіміопрепаратами, які потім будуть використані при високодозовій хіміотерапії, але їх дози будуть нижчими ніж при високодозовій хіміотерапії та вищими ніж при стандартній хіміотерапії. Метою такої хіміотерапії є оцінка прогнозу ступеня відповіді хвороби на таке лікування та визначення індивідуальної чутливості і переносимості.
Якщо має місце достатня чутливість захворювання до використаних препаратів та організм добре і швидко відновлювався, то проводять колекцію (забір і збереження) стовбурових клітин. Методика, з медичної точки зору, сама по собі складна і потребує коштовного обладнання для тривалого зберігання отриманого матеріалу. Для пацієнта вона складається з того, що в стерильних умовах голкою береться кістковий мозок або периферична кров, яка потім буде зберігатися в «комфортних» умовах впродовж декількох діб, тижнів або місяців залежно від плану лікування.
Нарешті, при задовільних показниках крові, хворому проводиться високодозова хіміотерапія, а потім він поміщається в стерильні умови під постійне спостереження до відновлення показників крові. Ось тоді і «повертають» стовбурові клітини пацієнтові. Зазвичай це відбувається в стерильній палаті внутрішньовенно.
Потрібно пам’ятати, що таку процедуру проводить медичний персонал, який має сертифікат-дозвіл, в спеціально створених та сертифікованих для цього умовах.
Імунотерапія в широкому розумінні – це лікування, спрямоване на якомога ліпше підвищення загального імунітету, зазвичай для боротьби організму з вірусними та деякими бактеріальними інфекціями. Засобів для такого лікування з кожним роком фармацевти патентують все більше (біодобавки, вітаміни, ліки при грипі тощо).
Імунотерапія в онкології має більш специфічну властивість і спрямована виключно на пухлинні клітини. Онкологічні імунопрепарати «розшукують» в організмі пухлинні клітини, «оточують» їх і «сідають» на їх поверхню, блокуючи здатність до розмноження. Таким чином, блокована пухлинна клітина або сама по собі старіє і помирає; або хіміотерапія, яка завжди повинна супроводжувати імунотерапію при лімфомах, «добиває» пухлинну клітину остаточно.[/vc_column_text][/vc_tta_section][vc_tta_section title=”Нетрадиційна медицина: за і проти” tab_id=”1538962595016-018a5bfe-baf4″][/vc_tta_section]
Как помочь самому себе
- Помогите тем, кто рядом. Древняя мудрость гласит: «Помогая другим, помогаешь себе». Человек способен на удивительные поступки и великие дела. Необходимо осознать, что все мы зависим друг от друга, а, следовательно, и нуждаемся в поддержке друг друга. Отдавая – приобретаешь. Протяните руку помощи тем, кто рядом, ведь возможно кто-то нуждается в Вас. И делайте это с добром.
- Найдите занятие, которое дает чувство удовлетворенности собой.
- Стройте планы, планируйте выходные. Самое главное – не замыкайтесь в себе, не давайте своим мыслям о болезни точить Вас!
- Используйте собственные ресурсы:
- Ваше прошлое: приятные воспоминания, победы над обстоятельствами и неприятностями;
- настоящее: то, что Вас окружает: Ваш дом, близкие, друзья, любимые вещи, даже Ваш город (село);
- будущее: представьте себя победившей (-им) болезнь, здоровой (-ым), радостной (-ым), а рядом – счастливые, улыбающиеся родные!
- Цицерон говорит, что человеком «будет выдержано самое острое страдание, если, хотя бы издали, ему видится Надежда на что-то доброе».
Помните: Вам необходимо сейчас сконцентрировать все силы на своем лечении и Ваше психологическое состояние в значительной степени будет определять эффективность основного лечения. Не позволяйте болезни руководить Вашей жизнью!
Помните, Вы не одиноки!
завантажити брошуру: Як пацієнту поводитись з лікарем
Фізична активність допомагає пацієнтам хворим на лімфому жити довше, Американське товариство гематологів, 2017 р.
В інтерв’ю з Reuters Health доктор Приянка Попхалі (гематолог в клініці Майо Рочестер, штат Міннесота) зазначила, що останні дослідження пацієнтів хворих на лімфому стверджують: збільшення фізичної активності значно знижує ризик смерті від захворювання.
Група лікарів клініки Mayo протягом дев’яти місяців спостерігали за 4087 пацієнтами, яким діагностували лімфому. Вони зібрали інформацію про звичайну фізичну активність пацієнтів до захворювання на лімфому, та спостерігали за ними три роки після лікування, розраховуючи індекс досягнень дозвілля Годіна (LSI) (оцінка фізичної активності хворих на рак).
З 4,087 хворих на лімфоми:
- 3129 пацієнтів надали дані про фізичну активність (3060 були оцінені для LSI);
- 1845пацієнтів (1395 оцінюються для LSI) мали фізичну активність протягом трьох років;
- за період спостереження (84 місяця) загинуло 806 пацієнтів.
Пацієнти, які повідомили про більш високий рівень фізичної активності перед онкологічним захворюванням, показали більш високий індекс у загальній виживаності, порівняно з тими, хто був менш фізично активним (коефіцієнт ризику 0,95 для обох показників виживання).
Згідно спостережень, пацієнти, які після встановлення діагнозу збільшили свою фізичну активність на протязі 3-х років, поліпшили свій загальний стан та виживаність, в порівнянні з менш активними пацієнтами.
Доктор Попхалі зазначила агентству Reuters Health, що команда спеціально не розглядає поріг фізичної активності. Вони переглянули дані активних та неактивних, і виявили, що активні пацієнти, тривалість фізичного навантаження яких 150 хвилин на тиждень, почувають себе краще, ніж неактивні. Доктор Попхалі робила доклад про це дослідження 11 грудня 2017 року на Американському щорічному з’їзді гематологів.
“Важливо заохочувати до фізичної активності пацієнтів з лімфомою, особливо тих, хто закінчує лікування», – сказав доктор Попхалі в “Reuters Health”.
Співавтор дослідження доктор Керрі Томпсон зазначила, що “це несподівано, і я трохи здивована цими даними. Ми знаємо, що фізичні вправи покращують виживання хворих на серцево-судинні захворювання, існує також зв’язок між фізичними вправами та поліпшенням виживання у деяких онкохворих пацієнтів, які мають рак молочної залози, але людей хворих на лімфому та впливання на них фізичної активності, ще ніколи не досліджували».
“Пацієнти завжди дуже стурбовані, коли закінчують лікування, і хочуть знати, що вони можуть для себе зробити, як вони можуть змінити своє життя. І ми маємо розповісти їм, що фізична активність є необхідною: вона знаходиться під контролем пацієнта і дуже важливо приділяти їй увагу після лікування», – зазначив доктор Томпсон.
Завантажити брошуру Фізична активність пацієнтів хворих на лімфому
Переклад статті: Physical Activity Helps Lymphoma Patients Live Longer за 20 грудня, 2017 року з сайту Medscape Oncology: www.medscape.com
Интимная жизнь во время лечения
Задуматься над этой статьёй меня подтолкнули истории моих пациентов, которые столкнулись с проблемами, возникающими в интимной сфере во время их лечения. Поступая в клинику с онкологическим диагнозом, человек сталкивается с новым и неизвестным для него миром. Теперь жизнь для него разделилась на «до» и «после». На протяжении всего времени лечения он мечется между клиникой и домом, пытаясь сохранить свою социальную и личную жизнь на прежнем уровне. При этом неизбежно возникает множество проблем и вопросов, которые, далеко не всегда, получается решить в одиночку. В этом случае только самые близкие и родные люди могут понять, поддержать и помочь, особенно, если это касается интимной жизни больного во время лечения. Но часто случается так, что непросто начать говорить с любимым (-ой) об интимных отношениях, решиться на честный и откровенный волнующий вас разговор.
Цель этой статьи помочь ответить на наиболее наболевшие вопросы, возникающие у пациентов на протяжении лечения.
Сексуальная близость
Сексуальность включает в себя гораздо больше, чем просто половой акт. Роль, которую играет сексуальность в жизни человека зависит от возраста, окружающей среды, здоровья, отношений, культуры, уровня самооценки, интересов и социальных возможностей. Она выражается внешним обликом и видом человека: как он ухаживает за собой, как одевается, как двигается, как себя ведёт, что и как говорит. Невозможно из интимных отношений пары (мужчины и женщины) исключить нежность, заботу, слова любви, восхищениелюбимым человеком. Без этого невозможна гармония совместной жизни.
Интимные отношения подразумевают физическую и эмоциональную близость:
- любить и быть любимым;
- взаимно заботиться друг о друге;
- ценить другого человека, чувствовать взаимность;
- совместное времяпровождение;
- общение;
- физическая привязанность необходима, даже если люди не могут быть сексуально активны, по причинам здоровья, при этом они не меньше, а даже больше нуждаются в ласковых прикосновениях и объятиях близкого человека.
Настоящая близость – это когда ты можешь быть открытым с другим человеком, как с собой. Это понимание того, что близкий человек – это дар, который нужно сохранять, беречь и любить. Именно Любовь – самое важное и ценное в человеческой жизни. Именно Любовь наполняет жизнь светом, счастьем, придает ей смысл и значимость. Счастлив тот, кто это понимает и принимает.
Интимная близость — апогей любви, физическое воплощение стремления к полному слиянию с любимым человеком, с полной отдачей ему. Любовь лежит в основе супружеского союза, скрепляет и укрепляет его, делает человека эмоционально наполненным. Одна из высших форм человеческих взаимоотношений –способность любить – не только получать и требовать, но, в первую очередь, отдавать себя, растворяясь в любимом. Любовь нам всем нужна, в радости и в печалях. В ней мы черпаем силы для борьбы и для самой жизни.
Думают ли люди об интимных отношениях, когда у них диагноз рак?
Любой вид онкологического заболевания вызывает у человека множество негативных эмоций, страха, различных переживаний, что в свою очередь может негативно отразиться на интимной жизни. Исследования показывают, что сексуальные отношения являются одной из основных проблем для людей с диагнозом рак. Первая стадия шока от поставленного диагноза – лишает человека сил, и вопрос интимных отношений уходит на задний план. Но в процессе лечения у пациента возникают следующие вопросы:
- Может ли интимная близость во время лечения усугубить заболевание?
- Есть ли какая-нибудь опасность для моего близкого человека?
- Как скоро наладится интимная жизнь после проведенного лечения?
- Как принять себя после операции?
- Смогу ли я иметь детей? И когда?
- Как правильно объяснить жене (мужу) о своей усталости во время лечения и в период восстановления – реабилитации?
- Буду ли я когда-нибудь снова получать удовольствие от секса?
- Как не потерять привлекательность для супруга (супруги) и не перестать быть желанной (желанным) во время лечения?
Не забывайте, что со всеми подобными вопросами Вы можете обратиться к своему врачу, к сексопатологу, психотерапевту или психологу.
Эмоции, влияющие на самооценку
Прежде всего, это чувство страха, что окружающие люди ухудшат свое отношение к вам из-за изменений в вашей внешности. Под влиянием чувства вины и стыда человек перестаёт доверять близким, может додумывать за них разные небылицы, незаметно отдаляясь, что может привести к депрессии, которая лишает сна, сил для борьбы и делает человека апатичным, тревожным, снижает либидо, а на сердце оставляет след глубокой печали. Все эти эмоции влияют на самооценку человека, делают его замкнутым, раздражительным и порой агрессивным.
Как лечение рака влияет на сексуальность
Лечение воздействует на человека физически и психологически, что влияет на половую жизнь. Степень влияния зависит от многих факторов. Например: стадия и симптомы болезни, характер лечения, возраст и психологическое состояния пациента. В процессе лечения могут возникнуть различные побочные эффекты:
- изменения внешности (это могут быть шрамы, потеря части тела, потеря плотности костной ткани, веса, выпадение волос);
- состояние усталости, депрессии, тревоги, нарушение сна;
- тошнота и рвота;
- трудности осуществления полового акта;
- частые позывы мочеиспускания;
- проблемы фертильности;
- снижение либидо, вызванное гормональным изменением в организме;
- состояние повышенной тревожности.
Мужчины могут столкнуться:
- проблемой с эрекцией;
- трудностью семяизвержения;
- усталостью, слабостью;
- болью в половом члене или яичках во время интимной близости.
Женщины могут столкнуться с симптомами, которые возникают во время менопаузы, это:
- приливы — ощущение жара и покраснение кожи головы, лица, шеи, груди;
- ночная потливость;
- учащённое сердцебиение, аритмия;
- истончение, сухость и ранимость слизистой оболочки влагалища, что затрудняет половые акты, потеря сексуального желания;
- возможны приступы слабости, озноба, одышки, сонливость, беспокойство, раздражительность, амбивалентность настроения.
Возможна ли интимная близость во время лечения?
Если есть желание и силы, то лечение не мешает сексуальной активности. Но даже если во время лечения, интимная близость не возможна, то любящие люди находят утешения в совместном время провождении, в объятиях и расслабляющем массаже.
Необходимо знать, какие последствия несёт лечение для организма. Своевременная информированность поможет человеку быть более подготовленным к трудностям, возникающим в процессе лечения, снизить уровень страха и настроиться на активную борьбу. Для человека находящегося рядом, ВАЖНО тоже знать данную информацию, чтобы понимать, что происходит с болеющим. Главное, постараться, чтобы происходящие временные перемены не разрушили Вашу любовь. После окончания лечения все функции организма постепенно восстановятся и активная сексуальная жизнь вернётся.
Как наладить интимную жизнь во время лечения?
- Если у пары были хорошие отношения перед постановкой диагноза, то, как правило, с временными трудностями, возникающими во время лечения, они успешно справляются. Но от проблем не застрахован никто, они могут возникнуть из-за недосказанности, неуверенности, из-за недостатка информации, а также неоправданными ожиданиями обоих сторон.
- Специалисты в области психологии, дают множество советов, как не отказываться полностью от интимных отношений во время лечения:
- Каждая пара, проходя через диагностику и лечение рака, испытывает тревогу и печаль. Важно открыто поговорить со своим близким человеком: поделиться своими чувствами, опасениями. Враг сексуального здоровья – молчание.
- По возможности старайтесь оказывать помощь в домашних делах, чтобы сберечь силы близкого человека.
- Хорошее чувство юмора сгладит многие сложные моменты, возникающие в период лечения.
- Выпадение волос одинаково тяжело переживают женщины и мужчины, но для женщин такое принять психологически тяжелее. Здесь самое главное – верить в то, что волосы после химиотерапии обязательно вырастут. А они вырастут! (После окончания химиотерапии волосы начинают отрастать и порой даже лучше, чем были до лечения).
Несколько советов от психолога:
- перед началом химиотерапии постарайтесь сделать короткую стрижку, это эмоционально подготовит Вас к изменениям внешности. Как правило, восстановление волос начинается спустя несколько недель после окончания курса химиотерапии.
- в ожидании, пока выпавшие волосы обновятся, можно использовать парик. Женщины могут носить шляпки, разные головные декоративные уборы из платков и шарфов. У вас появится возможность поэкспериментировать со своей внешностью.
- есть пациенты, которые не используют парик, а воспринимают свой новый облик, как символ борьбы и победу над недугом.
- Ваш выбор может быть любым, главное, чтобы он дал ощущение комфорта и защищенности.
Помните, выпадение волос не портит, не делает человека менее привлекательным. Его портит уныние, злость, ненависть, недовольство и неблагодарность!
- Лечение рака вызывает усталость и слабость, присуща временная потеря интереса к интимной близости. Не отчаивайтесь, либидо возвращается после окончания лечения. Здесь необходимо терпение и время, и это основные ключи к решению проблемы.
- Экспериментируйте в интимной жизни со своим любимым и близким человеком, это поможет Вам сохранить и улучшить отношения друг с другом.
- Важно не стеснятся сказать ему, когда Вы не готовы к сексуальным отношениям.
- Все действия во время близости, должны быть осторожными и аккуратными.
- Выбирайте удачное время для интимной близости, когда Вы чувствуете себя лучше.
- Выбирайте наиболее удачные позы, не причиняющие неудобств и дискомфорта.
- Часто столкнувшись с онкозаболеванием, люди замыкаются в себе, и отдаляются от своего близкого человека, причиняя ему, таким образом, страдание. Здесь важно проявить терпение, и поднимать тему интимных отношений не требованием и обвинением, а заботой и любовью: “Я очень скучаю по нашей с тобой жизни. Давай поговорим о том, что мешает нам сейчас быть близкими…и т.д.».
- Проблема пониженного либидо может быть вызвана тревогой или стрессом. И своевременное обращение к специалисту (психотерапевту, сексологу или психологу), может помочь решить возникшую проблему супругов (пары).
- Может ли интимная жизнь усугубить болезнь? Нет. Интимная близость, помогает человеку чувствовать себя желанным, нужным, любимым. Это даёт положительные эмоции, и прибавляет жизненных сил, помогает быстрее восстанавливаться. Важно! При пониженных лейкоцитах и тромбоцитах, необходимо воздержаться от интимной близости во избежание инфекций и кровотечений (этот вопрос следует обсудить с врачом).
- Используйте красивое нижнее бельё, которое может скрыть последствий операций.
- Не забывайте напоминать себе о своих хороших качествах.
- Для мужчин ВАЖНО использовать презерватив, а вагинальные увлажнители на водной основе помогут женщинам снизить дискомфорт во время интимной близости (более подробно этот вопрос следует обсудить с врачом).
- Важно знать, что рак НЕ передаётся половым путём, он не заразен.
- Лучевая терапия и химиотерапия влияют ТОЛЬКО на больного, и они не могут влиять на других людей.
- Правильное питание и физические упражнения помогут Вам укрепить тело и поддержать бодрость духа. Найдите то, чтопоможет расслабиться – фильмы, хобби, прогулки на свежем воздухе.
- Рекомендуются упражнения Кегеля, которые способствуют улучшению циркуляции крови в малом тазу, что в свою очередь может улучшить здоровье всей мочеполовой системы, а также повысить либидо. Пример упражнений на сжатие мышц тазового дна. (см.ниже).
Упражнение 1.
- Сожмите мышцы тазового дна, подтянув их вверх. Удерживая в течении 10 секунд.
- Полностью расслабьте мышцы и отдыхайте в течении 10 сек.
- Повторить упражнение 10 раз около 5-ти мин. Три раза в день (утром, обед, вечером). Первые результаты чувствуются уже через 4-6 недель регулярных занятий.
Главное, для хорошего результата не забывайте выполнять упражнения регулярно, и чем чаще, тем лучше (Поговорите с лечащим врачом, какие физические нагрузки и упраженния Вам подходят).
- Исследование показывают, что общение с уже переболевшими людьми, которые продолжают вести активный образ жизни, оказывает пациентам поддержку и заряжает их позитивными эмоциями.
- Комплименты, поцелуи, тёплые родные объятия во время лечения, помогут человеку чувствовать себя лучше, увереннее, а самое главное почувствовать, что его ЛЮБЯТ, что он НУЖЕН.
Даже в самый тяжелый период жизни человек может быть счастлив. И он может не только брать, но и дарить свою любовь. Писатель Роберт Хайнлайн писал «Любовь – это когда счастье другого есть необходимое условие вашего счастья». В счастливом браке самоценность человека нерушима, люди помогают, поддерживают и направляют друг друга, а любовь супругов, перенесших вместе жизненные испытания сохраняется и крепнет.
Терпения, понимания, мужества и мудрости Вам в этой непростой жизненной ситуации.
Психолог, ВОО «Ассоциация помощи инвалидам и пациентам
с хроническими лимфопролиферативными заболеваниями», Суркис Марина Александровна
Toggle Content
Хіміотерапія та променева терапія поряд з хірургічним видаленням пухлини відносяться до основних методів лікування в онкологічній практиці. Останній час з’являються все нові і найбільш досконалі різновиди лікування злоякісних новоутворень, наприклад, імунотерапія, тощо. За ними майбутнє, та вони знаходяться на стадії розробки або вивчення віддалених результатів.
Хіміотерапія – застосування особливого класу лікарських засобів, спрямованого на загибель якомога більшої кількості пухлинних клітин в організмі. Цей метод на сьогодні використовується при лікуванні переважної більшості злоякісних пухлин, а при лікуванні лімфом – є основним, базовим і, здебільшого, єдиним методом лікування.
Нажаль застосування хіміопрепаратів тривале і зазвичай викликає багато ускладнень. Але існує ціла технологія мінімізації цих негараздів, яка називається терапією супроводу.
Променева терапія – використання гама-променів з тією ж метою: «вбивання» якомога більшої кількості пухлинних клітин, але в обмеженій ділянці організму, яка опромінюється. Цей метод лікування до винаходу хіміотерапії був основним і єдиним при лікуванні лімфом. Існували програми опромінення майже всього тіла. Подальші спостереження виявили, що таке лікування при певних стадіях лімфом таке ж ефективне, як і хіміотерапія; але, якщо пацієнт виліковується від лімфоми, через 10-12 років у нього високий ризик виникнення нової радіоіндукованої пухлини. Окрім того, в поле опромінення попадають здорові тканини, в яких можуть розвинутися незворотні ускладнення, які самі по собі можуть призвести до інвалідизації. Тому цей метод при лімфомах застосовується все рідше.
ПАМ’ЯТНИЙ ЛИСТОК ДЛЯ ПАЦІЄНТІВ, ЩО ОТРИМУЮТЬ ХІМІОТЕРАПІЮ
Затверджено
на засіданні Вченої ради при затвердженні результатів виконання НІР «Розробити терапію
супроводу хіміотерапевтичного лікування хворих на злоякісні пухлини з урахуванням
клініко-лабораторних факторів прогнозу токсичності»
Хіміотерапія – це особливий метод лікування онкологічних захворювань за допомогою спеціальних ліків, що пригнічують ріст пухлинних клітин. Хіміотерапія завжди проводиться досвідченим лікарем-онкологом, схема лікування і доза препаратів підбираються індивідуально, згідно стандартів терапії. Препарати вводяться внутрішньовенно, внутрішньом‘язово або в таблетках внутрішньо.
Ускладнення хіміотерапії (небажані побічні дії цитостатичних препаратів) виникають часто але у більшості випадків короткочасні та незначно виражені.
Які ускладнення найбільш ймовірні у Вашому випадку і що можете зробити саме Ви для того, щоб максимально зменшити прояви таких ускладнень:
Нудота
є одним з найчастіших ускладнень після хіміотерапії. Ступінь та тривалість нудоти залежать від препаратів які вводять, дози та режиму їх введення. Сучасні проти блювотні препарати, якими супроводжують лікування, дозволяють більшості хворих не відчувати погіршення самопочуття. Необхідно пам’ятати, що нудота та блювання, навіть, якщо вони виникли, тимчасові.
Як убезпечити себе під час проходження хіміотерапії:
- Їжа повинна бути помірно теплою, м’якою, без різкого запаху.
- Уникати надмірно солодкої, соленої, гострої та жирної їжі.
- Уникати різких запахів (духів, кухні, диму)
- Рекомендуються прохолодні освітлені фруктові соки без цукру. Не пити газованих напоїв.
- Інколи можна посмоктати кусочок лимона або льоду.
- Носити вільну одежу.
- Необхідно намагатися відволікатись від неприємних відчуттів – спілкування з друзями, прослуховування музики, перегляд телепередач під час прийому їжі.
Випадіння волосся (алопеція) розвивається не у всіх пацієнтів. Ступінь випадіння волосся може бути різноманітним – від легкого стоншування волосся до їх повного випадіння. Після закінчення хіміотерапії волосся відростає заново.
Для зменшення алопеції необхідно:
- Користуватися пом’якшуючими шампунями.
- Не використовуйте фен, плойку, бігуді.
- Коротка стрижка робить випадіння волосся менш помітним.
- Головне, не впадайте у відчай! Волосся після закінчення курсу хіміотерапії починає швидко рости.
Стоматит
Це запалення слизової оболонки порожнини рота. При цьому з’являються почервоніння, набряк, болючість, інколи виразки в роті та на губах. Ще до початку хіміотерапії необхідно відвідати стоматолога, провести санацію порожнини рота.
При появі стоматиту: миттєво повідомте лікуючого лікаря і він призначить необхідне лікування.
- Зуби потрібно чистити лише м’якою щіткою, не травмуючи ясна.
- Користуйтесь ополіскуванням, який рекомендований лікарем, після кожного прийому їжі.
- Вживайте їжу лише кімнатної температури.
- Їжа повинна бути м’якою, не подразнюючою слизові оболонки (дитяче харчування, молочні продукти, яйця, картопляне пюре, банани, печені яблука, желе).
- Уникайте гострої, солоної, кислої, грубої їжі. Не бажано вживати томати та цитрусові.
- Змащуйте губи гігієнічною помадою або маслом.
Діарея
Повідомте про початок діареї лікуючому лікарю, можливо, це потребує призначення спеціальних ліків.
Для зменшення проносу необхідно :
- Їсти частіше та невеликими порціями. Пити багато рідини кімнатної температури (слабо заварений чай, не концентрований бульйон,кип’ячену воду).
- Не вживати продукти, які містять багато клітковини (хліб грубого помолу, свіжі овочі, бобові, горіхи). Замінити їх продуктами з малим вмістом клітковини (білий хліб, макаронні вироби, кисломолочні вироби, варені яйця, риба, відварне м’ясо, рис).
- Уникайте каву, алкогольні напої, гостру, жирну, жарену їжу, солодощів, газованих напоїв.
Запор
Інколи, під час хіміотерапії може виникнути запор, в наслідок обмеження рухливості та зменшення харчування. Якщо у Вас не було два чи три дні випорожнень, про це необхідно повідомити Вашого лікаря. Застосовувати послаблюючі препарати або клізму можна лише з дозволу лікаря.
При запорі необхідно:
- Вдосталь пити рідини.
- Вживати їжу з високим вмістом волокон (каші, білий хліб, свіжі або приготовлені овочі та фрукти).
- Робити фізичні вправи, прогулянки. Обов’язково порадьтесь з лікарем якщо вирішите збільшити фізичну активність.
Найсерйознішим ускладненням хіміотерапії є зниження кількості лейкоцитів (лейкоцитопенія) та тромбоцитів (тромбоцитопенія).
При лейкопенії в організмі людини зменшується кількість білих кров’яних клітин які захищають від інфекції, що може призвести до розвитку різних інфекційних ускладнень. Лікар буде регулярно контролювати Ваш аналіз крові.
- Запобігайте контактів з людьми, що мали ознаки інфекційних ускладнень.
- Не відвідуйте місця великого скупчення людей.
- Запобігайте контакту з дітьми, яким нещодавно зроблено щеплення.
- Намагайтесь запобігати побутовим травмам. При появі порізів користуйтесь антисептиком (наприклад, зеленкою).
- При підвищені температури тіла до 38°с або при інших ознак інфекції (лихоманка, пітливість, кашель), негайно звертайтесь до лікуючого лікаря.
При тромбоцитопенії порушується згортання крові, підвищується ризик кровотечі, які можуть виникнути при найменших травмах і продовжуватися достатньо довго. На тілі без видимих причин можуть з’являтись синьці, червона висипка, трапляються носові кровотечі та кровоточивість ясен, почервоніння сечі, домішки крові в калі. При появі будь-якого з цих ознак негайно звертайтесь до лікуючого лікаря.
Місцеві ускладнення при введені препарату розвиваються рідко. При появі болю в місці ін’єкції або по ходу вени, негайно повідомте про це медичну сестру.
Деяким хіміотерапевтичним препаратам властива токсична дія на серцево-судинну систему (доксорубіцин, мітоксантрон, трастузумаб).
Ризик виникнення кардіотоксичних ускладнень залежить від типу препаратів, їхньої разової або сумарної дози, способу введення, віку і статі пацієнта, проведення променевої терапії, наявності супутньої патології (артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця).
Перед або між циклами хіміотерапії, Вам можуть призначити ЕКГ і УЗД серця, консультацію кардіолога.
В певних випадках з профілактичною або лікувальною метою Вам запропонують прийом одного чи декількох серцево-судинних препаратів.
Повідомляйте лікаря у разі виникнення наступних явищ:
- Відчуття ритмічного або неритмічного серцебиття;
- Відчуття тиску або болю за грудиною більше зліва (явища стенокардії);
- Утруднення дихання (задишка);
- Набряк ніг.
При проведенні деяких режимів хіміотерапії є необхідність у спостереженні кардіолога впродовж декількох років після закінчення лікування.
Швидкого Вам одужання!
Завантажити брошуру Харчування під час та після лікування
Відеолекція Фус Світлани Вікторівни, лікаря-дієтолога, керівника Центру нормалізації ваги
Філоненко Катерина Сергіївна, лікар онкогематолог, науковий співробітник відділення ад’ювантних методів лікування Національного інституту раку відповіла на численні запитання пацієнтів.
[vc_row][vc_column][vc_tta_accordion][vc_tta_section title=”Про лімфоми: причини виникнення та способи профілактики.” tab_id=”1538962445212-3068e54f-92ad”][vc_column_text]Причина виникнення лімфом, як і більшості злоякісних пухлин, до кінця не з’ясована.
Вважається, що більш вразливими є ті люди, які успадкували слабкість імунітету, тобто контролю за всім, що відбувається в організмі людини. Взагалі у кожної людини впродовж однієї доби утворюється приблизно 100 мутантних клітин, які потенційно можуть перетворитися в пухлинні, якщо імунітет організму не проконтролює і не знищить ці клітини. Це відбувається, коли людина має довготривале психічне (стрес, недосипання, надмірна розумова робота тощо) або фізичне (тривала тяжка праця, довготривалі надмірні тренування, тривалі переохолодження та перегрівання) перевантаження; часті запальні захворювання, які слідують один за одним, або тривале загострення хронічних хвороб.
Тому, здоровий спосіб життя та своєчасне лікування будь-яких хвороб – запорука мінімізації ризику виникнення лімфом.[/vc_column_text][/vc_tta_section][vc_tta_section title=”Міфи про онкологію” tab_id=”1538962445237-f81189dc-f842″][vc_column_text]Перевод материала с сайта Национального института онкологических заболеваний США NIH National Cancer Institute, https://www.cancer.gov/about-cancer/causes-prevention/risk/myths.
В этой статье в свете последних научных данных рассматриваются распространенные мифы относительно онкологических заболеваний.
Рак — это смертный приговор?
С 90-х годов в США вероятность смерти от рака постепенно уменьшается. Здесь нужно понимать, что в каждом отдельном случае играют роль такие факторы, как скорость развития заболевания, метастазирование, доступность эффективных лечебных препаратов, общее здоровье пациента на начало болезни и др.
Потребление большого количества сахара способствует развитию рака?
Нет данных, которые бы подтвердили, что сладкое ведет к развитию рака, или наоборот – данных, которые говорят о том, что отказ от сахара способствует выздоровлению. Хотя установлено, что раковые клетки потребляют больше глюкозы, чем нормальные клетки,
Однако важно учесть, что чрезмерное потребление сахара ведет к набору веса, а избыточный вес связан с повышенным риском возникновением рака.
Искусственные подсластители вызывают онкологические заболевания?
Были проведены исследования безопасности сахарина (Sweet ‘N Low, Sweet Twin, NectaSweet), цикламата, аспартама (Equal, NutraSweet), ацесульфама калия (Sunett, Sweet One), сукралозы (Splenda) и неотама. Показано, что потребление этих продуктов не вызывает рак. Все эти подсластители одобрены FDA (система инновационной фармацевтической разработки, производства и обеспечения качества пищевых продуктов, лекарственных препаратов, косметических средств, табачных изделий и некоторых других категорий товаров, а также осуществляет контроль за соблюдением законодательства и стандартов в этой области в США.).
Рак — это заразное заболевание?
Рак не является инфекционным заболеванием. Рак может быть передан от одного человека к другому в единственно возможном случае — при трансплантации органов или тканей. У человека, которому пересадили орган или ткани от донора, болевшего раком, повышается риск развития заболевания. Все же стоит отметить, что этот риск очень мал: примерно два случая на 10 000 трансплантаций. При пересадке органов стараются избегать доноров, в истории болезни которых значится рак.
Также онкологические заболевания могут вызвать некоторые вирусы (папиллома вирус) и бактерии (например, Helicobacter pylori). Если вирус и бактерия могут передаваться от человека к человеку, то онкологическое заболевание, которое они способны вызвать, — не может.
Влияет ли положительный или отрицательный эмоциональный настрой человека на выздоровление или на риск возникновения рака?
Нет данных, связывающих эмоциональный настрой человека с риском развития онкологических заболеваний. Естественно, что у больного человека эмоциональный настрой колеблется. Люди с положительный взглядом на мир вероятнее всего будут поддерживать социальные связи, и оставаться активными, и это, в свою очередь, помогает им справиться с заболеванием.
Может ли операция по удалению опухоли или биопсия тканей вызвать распространение злокачественных клеток по организму?
Вероятность того, что хирургическое вмешательство вызовет распространение раковых клеток, крайне мала. Чтобы этого не произошло, хирурги следуют строгим правилам безопасности при проведении операции.
Сотовые телефоны вызывают рак?
Это не подтверждено научными исследованиями. Рак вызывают мутации в генах, а низкочастотное излучение телефонов не способно повредить геном.
Лечебные препараты на основе растений способны вылечить рак?
Нет. Существуют работы, в которые показано, что дополнительные лекарства, в том числе на основе некоторых растений, могут помочь пациентам справиться с побочными эффектами лечения. Однако не существует исследований, доказывающих, что растительные препараты эффективно лечат рак.
На самом деле некоторые растительные препараты могут быть даже вредны при одновременном использовании с химиотерапией и лучевой терапией.
Пациенты должны сообщать врачам о том, какие дополнительные лекарства они принимают — в том числе витамины и растительные продукты.
Если в семье кто-то болен раком, есть ли вероятность, что другие члены семьи тоже заболеют?
Как правило, такой вероятности нет. К возникновению заболевания ведут генетические мутации. Только 5-10% раковых заболеваний развиваются в результате мутаций, передающихся по наследству. Такая мутация зачастую может вызвать один и тот же тип рака у членов семьи.
Оставшиеся 90-95% раковых заболеваний возникают в результате мутаций, которые появляются в результате старения или воздействия факторов внешней среды, таких как курение или жесткое облучение.
Если в семье никто не болел раком, означает ли это, что и другие члены семьи не заболеют?
По последним данным, в будущем приблизительно у 40% мужчин и женщин будет диагностирован рак на каком-то этапе их жизни. Большинство видов рака развиваются из-за мутаций, которые, в свою очередь, являются естественным следствием старения или возникают из-за воздействия факторов окружающей среды (курение, облучение, неправильное питание).
Дезодоранты и антиперспиранты вызывают рак груди?
Не вызывают. Химические вещества, содержащиеся в дезодорантах и антиперспирантах, не влияют на изменения в тканях груди.
Краска для волос вызывает рак?
Нет данных, демонстрирующих, что применение краски для волос увеличивает вероятность развития онкологического заболевания. Но в некоторых исследованиях показано, что у парикмахеров, работающих с краской для волос, повышается риск развития рака мочевого пузыря.[/vc_column_text][/vc_tta_section][vc_tta_section title=”Діагностика: що таке біопсія, гістологія, імуногістохімія” tab_id=”1538962493283-716aaffc-454a”][vc_column_text]
Біопсія (грец. біос — життя, опсіс — погляд, вигляд) — прижиттєве видалення шматка ураженої тканини для мікроскопічного дослідження (з метою визначення характеру захворювання). Часто використовується для аналізу пухлин.
- Ексцизійна біопсія — в результаті хірургічного втручання відбувається вилучення всього досліджуваного утворення або органу.
- Інцизійна біопсія — в результаті хірургічного втручання відбувається вилучення частини утворення або органу.
- Пункційна біопсія — в результаті проколу порожнистою голкою досліджуваного утворення відбувається забір фрагментів або стовпчика тканини.
Мета і задачі біопсії Біопсія — найдостовірніший метод дослідження в разі необхідності встановлення клітинного складу тканини. Взяття тканин і подальше їх дослідження під мікроскопом дозволяє визначити точний клітинний склад досліджуваного матеріалу. Біопсія є дослідженням, що входять в діагностичний мінімум при підозрі на онкологічне захворювання, і доповнюється іншими методами дослідження, такими як рентгенологічні, ендоскопічні, імунологічні.
Істотною обставиною, що визначає необхідність біопсії, є необхідність визначити обсяг оперативного втручання при онкологічних захворюваннях. Так, наприклад, при раку прямої кишки, розташованому в нижніх відділах, виконується черевно-промежинна екстирпація, що припускає видалення прямої кишки і формування штучного заднього проходу. При відсутності чіткої впевненості в діагнозі таку операцію виконувати не можна. Якщо після операції з’ясується, що злоякісної пухлини не було, закономірно постане питання про даремне виконання травматичного втручання. Те ж саме стосується раку молочної залози, раку шлунка, раку легенів та інших злоякісних пухлин.
Гістологія (від грец. ἱστός — тканина + грец. λόγος — знання, слово, наука) — розділ біології, що вивчає будову тканин живих організмів. Гістологія є важливою галуззю медицини, хірургії, вкрай істотною для до- і післяопераційного аналізу, а також біології.
Різні типи тканин складаються з клітин відповідних типів, що різняться формою та функціями.
Розділи гістології
Гістологія людини — розділ медицини, що вивчає будову тканин людини.
Гістопатологія — це розділ мікроскопічного вивчення пошкодженої тканини, він є важливим інструментом патологічної анатомії, оскільки точний діагноз раку та інших захворювань зазвичай вимагає гістопатологічного дослідження зразків.
Кількісна гістологія вивчає закономірності розвитку та функціювання тканин, використовуючи при цьому кількісні змінні та строгі методи перевірки гіпотез.
Джерело тканини
Гістологічне дослідження тканин розпочинають з хірургії, біопсії або аутопсії.
Гістологічна класифікація тканин
Тканини — це структури, що складаються з морфологічно та/або функціонально однакових клітин, призначених здійснювати одне чи кілька певних завдань в організмі. Відповідно до загальноприйнятої класифікації, виокремлюють чотири основних типи тканин:
Епітеліальна тканина, що складається з тісно прилеглих одна до одної клітин, вистеляє внутрішні та зовнішні поверхні органів тіла і утворює залози
Сполучна тканина, що складається з клітин, занурених у позаклітинну матрицю, і служить для структурного та функціонального зв’язку між іншими тканинами чи органами
М’язова тканина, що складається з міоцитів та служить для здійснення довільних чи мимовільних рухів органів тіла
Нервова тканина, що складається з нервових клітин, або нейронів, та служить для прийому й передачі внутрішніх та зовнішніх нервових імпульсів
Методи гістології
Гістологія вивчає морфологію тканин та клітин, з яких вони складаються, з морфологічної й функціональної точки зору. Основним інструментом дослідження є мікроскоп, що дозволяє безпосередньо спостерігати досліджувані тканини.
Основний метод дослідження в гістології — мікроскопічний.
Різновиди мікроскопічного методу
- гістохімічний (імуногістохімія) — вивчення хімічного складу анатомічних структур і топографії різних хімічних компонентів в цих структурах.
- скануюча електронна — вивчення просторової організації клітин та тканин.
Зразки для ІГХ ІГХ можна проводити на свіжезаморожених зразках або, найчастіше, на фіксованих в формаліні та залитих у парафінові блоки тканини. Залиту в парафіні тканину мікротом нарізує у тонкий шар (4-5 мкм), якого зафіксовують на скельці для проведення подальших етапів ІГХ.
Методи ІГХ ІГХ можна проводити прямим або непрямим методами. При прямому методі використовують лише первинні антитіла, мічені хромогенними або флуоресцентними репортерами для їх візуалізації. Використовують рідко, оскільки в цьому випадку отриманий сигнал може бути досить слабким. Непрямий метод дозволяє посилити сигнал від комплексів антиген-антитіло за допомогою застосування додаткових реагентів, зокрема вторинних антитіл.
Первинні антитіла Для визначення епітопів у досліджуваній тканині за допомогою ІГХ, застосовують моноклональні або поліклональні антитіла, що мають здатність зв’язуватись виключно з досліджуваним протеїном, якщо він присутній в тканині. Більш специфічними є моноклональні антитіла.
Вторинні антитіла Специфічно зв’язуються з комплексом первинне антитіло+антиген у досліджуваній тканині. Вторинні антитіла мають у своїй структурі ферменти (пероксидаза хріну, лужна фосфатаза), завдяки яким комплекс антиген-антитіло-вторинне антитіло може бути візуалізований при реакції з хромогенним субстратом (діамінобензидин, BCIP тощо).
Сфери застосування ІГХ ІГХ має застосування як в науково-дослідній, так і в рутинній клінічній практиці.
Наукові дослідження Даний метод широко застосовують у базовій науково-дослідній роботі для визначення протеїнів або для підтвердження результатів інших методів дослідження білків, чи більш точних методів — мас-спектрометрія, ПЛР у реальному часі.
Клінічна практика ІГХ часто є вирішальною в діагностиці пухлин. Так, за різними даними, після проведення імуногістохімічного дослідження первинний гістологічний діагноз змінили у 20% — 40% випадків. Крім того, ІГХ активно застосовують для визначення експресії естрогенових та прогестеронових рецепторів при раку молочної залози, на основі чого визначають подальшу тактику лікування.[3] За допомогою ІГХ визначають маркери проліферації при раку щитоподібної залози.[4] Таким чином, ІГХ використовують у рутинній клінічній роботі для встановлення діагнозу та прогнозування ефективності терапії. Наприклад, всі дрібноклітинні лімфоми (пухлини з лімфоцитів) схожі у рутинно-забарвлених препаратах, їх складають клітини, які вкрай важко відрізнити навіть від нормальних лімфоцитів. Але всі лімфоцити поділяють на велику кількість груп за їх функцією. Їх розрізняють за складом рецепторів на мембрані. Ці рецептори є білковими молекулами, до яких отримані антитіла, що і використовують для імуногістохімічного фарбування. Із кожного типу лімфоцитів може виникати пухлина — лімфома. В їх лікуванні використовують хіміотерапію. Склад препаратів, що входять до схеми лікування, різний в залежності від типу лімфоцитів, з яких виникла пухлина. Таким чином, схема хіміотерапії підходить під конкретний тип лімфоми. Якщо вибрати неправильну схему терапії, то вона буде або неефективною, або навіть згубною. На сьогодні існує більше 50 видів лімфом і дещо менше режимів хіміотерапії. Тому ефективне лікування лімфом повністю залежить від правильності встановлення діагнозу, яке неможливе без імуногістохімічного дослідження. Використовують цей метод і в діагностиці деяких непухлинних захворювань. За його результатами лікарі вибирають найбільш ефективний тип лікування, найефективніший у даного конкретного хворого.
Експрес-тести, які ґрунтуються на методі ІГХ, використовують для діагностики багатьох інфекційних захворювань, зокрема малярії, ВІЛ-інфекції, грипу H1N1
.
[/vc_column_text][/vc_tta_section][vc_tta_section title=”Променева терапія” tab_id=”1544185409898-48a5b37a-5e92″][vc_column_text]Променева терапія
Променева терапія (або радіотерапія) – метод лікування іонізуючим випромінюванням, застосовується в основному для лікування злоякісних пухлин, її метою є знищення клітин з яких складається патологічний осередок. Сеанс опромінення триває всього кілька хвилин, число сеансів залежить від загальної дози опромінення, яку Вам призначив лікар. Тому курс лікування може тривати від кількох днів до кількох тижнів. Променева терапія носить місцевий характер і застосовується для впливу на окремі ділянки тіла. Сама по собі вона безболісна і не перетворює людину на джерело радіації, але має ряд побічних ефектів, які залежать від того, яку ділянку тіла опромінюється, і яка призначена доза опромінення. Здебільшого це тимчасові явища і після курсу лікування поступово пройдуть.
У разі виникнення будь-яких побічних реакцій повідомте свого лікаря та дотримуйтесь всіх його рекомендацій!
Променева терапія може викликати такі побічні ефекти, як:
- підвищену втому і загальну слабкість;
- порушення сну, безсоння;
- сухість, свербіж, лущення, почервоніння, подразнення і болючість шкіри в опроміненій ділянці; сухість слизової оболонки, набряклість в місці опромінення;
- нудоту, втрату апетиту;
- втрату волосся;
- можливо, діарею;
- може спостерігатися незначне підвищення температури до 37,5 ° С;
- може спостерігатися зниження лейкоцитів і гемоглобіну в крові.
Загальні рекомендації, які дозволять зберегти сили Вашому організму і забезпечать максимальну ефективність проведеного лікування:
- постарайтеся відпочивати, спокійний сон в нічний час відновить сили;
- необхідно харчуватись правильно і збалансовано, необхідно: приймати їжу термічно оброблену, малими порціями, теплу, охолоджену, не гостру, подріблену; їжу слід добре пережовувати; важливо пити достатню кількість води (не менше 30 мл на 1 кг ваги), категорично не рекомендується вживати цитрусові плоди, соки – вони можуть сильно дратувати слизові оболонки, слід виключити з раціону канцерогени;
- мити уражені ділянки шкіри теплою водою з милом;
- з метою зменшення дискомфорту чи, щоб зняти подразнення враженої ділянки, лікар може виписати або порадити відповідні креми, лосьйони, мазі;
- постарайтеся не використовувати лезо для гоління (якщо опромінюється особа);
- носіть просторий одяг;
- після курсу опромінення слід уникати попадання прямих сонячних променів;
- не рекомендується відвідувати сауну, лазню;
- відмовитися від паління та алкоголю;
- постійно провітрювати приміщення та, за можливості, проводити більше часу на свіжому повітрі.
Якщо Ви відчуваєте себе погано, обов’язково зверніться до лікуючого лікаря і він допоможе Вам![/vc_column_text][/vc_tta_section][vc_tta_section title=”Визначення стадії лімфоми” tab_id=”1538962506581-15d221e7-3dc5″][vc_column_text]
Визначення стадії лімфоми
Після морфологічного встановлення різновиду лімфоми обов’язково встановлюється стадія захворювання. Вона визначається з єдиною метою – вірно визначитися з оптимальною програмою лікування. Зазвичай для цього використовуються як неінвазивні методи діагностики (мікробіологічне дослідження мокротиння та калу, рентгенографія органів грудної клітини та/або кісток скелету, ультразвукове дослідження м’яких тканин, органів черевної порожнини та малого тазу, комп’ютерна томографія всього тіла та/або кінцівок, магнітно-резонансна томографія тієї чи іншої ділянки організму, сканування кісток та/або органів, позиційно-емісійна томографія тощо), так і інвазивні методи (аналіз крові з пальця та вени, стернальна пункція, пункційна біопсія стегнової кістки, хребтово-мозкова пункція тощо). Кожен лікар-спеціаліст, обізнаний на лікуванні лімфом, має певний алгоритм діагностичних процедур, які по крокам ретельно встановлюють стадію захворювання. Методика встановлення стадії захворювання доволі складна і багаторівнева, тому недоцільно втрачати час на її усвідомлення. В цьому питанні покладайтеся на фахівців, яким довірилися. Пам’ятайте, кожен лікар зацікавлений в правильному стадіюванні Вашої хвороби, бо це запорука успішного лікування і подальшої «слави» лікаря. Єдине, що відомо на сьогодні у світі, що стадія захворювання ніяк не впливає на прогноз і результат лікування.[/vc_column_text][/vc_tta_section][vc_tta_section title=”Хіміотерапія і променева терапія” tab_id=”1538962518177-7f783666-27d3″][vc_column_text]Хіміотерапія та променева терапія поряд з хірургічним видаленням пухлини відносяться до основних методів лікування в онкологічній практиці. Останній час з’являються все нові і найбільш досконалі різновиди лікування злоякісних новоутворень, наприклад, імунотерапія, тощо. За ними майбутнє, та вони знаходяться на стадії розробки або вивчення віддалених результатів.
Хіміотерапія – застосування особливого класу лікарських засобів, спрямованого на загибель якомога більшої кількості пухлинних клітин в організмі. Цей метод на сьогодні використовується при лікуванні переважної більшості злоякісних пухлин, а при лікуванні лімфом – є основним, базовим і, здебільшого, єдиним методом лікування.
Нажаль застосування хіміопрепаратів тривале і зазвичай викликає багато ускладнень. Але існує ціла технологія мінімізації цих негараздів, яка називається терапією супроводу.
Променева терапія – використання гама-променів з тією ж метою: «вбивання» якомога більшої кількості пухлинних клітин, але в обмеженій ділянці організму, яка опромінюється. Цей метод лікування до винаходу хіміотерапії був основним і єдиним при лікуванні лімфом. Існували програми опромінення майже всього тіла. Подальші спостереження виявили, що таке лікування при певних стадіях лімфом таке ж ефективне, як і хіміотерапія; але, якщо пацієнт виліковується від лімфоми, через 10-12 років у нього високий ризик виникнення нової радіоіндукованої пухлини. Окрім того, в поле опромінення попадають здорові тканини, в яких можуть розвинутися незворотні ускладнення, які самі по собі можуть призвести до інвалідизації. Тому цей метод при лімфомах застосовується все рідше.
ПАМ’ЯТНИЙ ЛИСТОК ДЛЯ ПАЦІЄНТІВ, ЩО ОТРИМУЮТЬ ХІМІОТЕРАПІЮ
Затверджено
на засіданні Вченої ради при затвердженні результатів виконання НІР «Розробити терапію
супроводу хіміотерапевтичного лікування хворих на злоякісні пухлини з урахуванням
клініко-лабораторних факторів прогнозу токсичності»
Хіміотерапія – це особливий метод лікування онкологічних захворювань за допомогою спеціальних ліків, що пригнічують ріст пухлинних клітин. Хіміотерапія завжди проводиться досвідченим лікарем-онкологом, схема лікування і доза препаратів підбираються індивідуально, згідно стандартів терапії. Препарати вводяться внутрішньовенно, внутрішньом‘язово або в таблетках внутрішньо.
Ускладнення хіміотерапії (небажані побічні дії цитостатичних препаратів) виникають часто але у більшості випадків короткочасні та незначно виражені.
Які ускладнення найбільш ймовірні у Вашому випадку і що можете зробити саме Ви для того, щоб максимально зменшити прояви таких ускладнень:
Нудота
є одним з найчастіших ускладнень після хіміотерапії. Ступінь та тривалість нудоти залежать від препаратів які вводять, дози та режиму їх введення. Сучасні проти блювотні препарати, якими супроводжують лікування, дозволяють більшості хворих не відчувати погіршення самопочуття. Необхідно пам’ятати, що нудота та блювання, навіть, якщо вони виникли, тимчасові.
Як убезпечити себе під час проходження хіміотерапії:
- Їжа повинна бути помірно теплою, м’якою, без різкого запаху.
- Уникати надмірно солодкої, соленої, гострої та жирної їжі.
- Уникати різких запахів (духів, кухні, диму)
- Рекомендуються прохолодні освітлені фруктові соки без цукру. Не пити газованих напоїв.
- Інколи можна посмоктати кусочок лимона або льоду.
- Носити вільну одежу.
- Необхідно намагатися відволікатись від неприємних відчуттів – спілкування з друзями, прослуховування музики, перегляд телепередач під час прийому їжі.
Випадіння волосся (алопеція) розвивається не у всіх пацієнтів. Ступінь випадіння волосся може бути різноманітним – від легкого стоншування волосся до їх повного випадіння. Після закінчення хіміотерапії волосся відростає заново.
Для зменшення алопеції необхідно:
- Користуватися пом’якшуючими шампунями.
- Не використовуйте фен, плойку, бігуді.
- Коротка стрижка робить випадіння волосся менш помітним.
- Головне, не впадайте у відчай! Волосся після закінчення курсу хіміотерапії починає швидко рости.
Стоматит
Це запалення слизової оболонки порожнини рота. При цьому з’являються почервоніння, набряк, болючість, інколи виразки в роті та на губах. Ще до початку хіміотерапії необхідно відвідати стоматолога, провести санацію порожнини рота.
При появі стоматиту: миттєво повідомте лікуючого лікаря і він призначить необхідне лікування.
- Зуби потрібно чистити лише м’якою щіткою, не травмуючи ясна.
- Користуйтесь ополіскуванням, який рекомендований лікарем, після кожного прийому їжі.
- Вживайте їжу лише кімнатної температури.
- Їжа повинна бути м’якою, не подразнюючою слизові оболонки (дитяче харчування, молочні продукти, яйця, картопляне пюре, банани, печені яблука, желе).
- Уникайте гострої, солоної, кислої, грубої їжі. Не бажано вживати томати та цитрусові.
- Змащуйте губи гігієнічною помадою або маслом.
Діарея
Повідомте про початок діареї лікуючому лікарю, можливо, це потребує призначення спеціальних ліків.
Для зменшення проносу необхідно :
- Їсти частіше та невеликими порціями. Пити багато рідини кімнатної температури (слабо заварений чай, не концентрований бульйон,кип’ячену воду).
- Не вживати продукти, які містять багато клітковини (хліб грубого помолу, свіжі овочі, бобові, горіхи). Замінити їх продуктами з малим вмістом клітковини (білий хліб, макаронні вироби, кисломолочні вироби, варені яйця, риба, відварне м’ясо, рис).
- Уникайте каву, алкогольні напої, гостру, жирну, жарену їжу, солодощів, газованих напоїв.
Запор
Інколи, під час хіміотерапії може виникнути запор, в наслідок обмеження рухливості та зменшення харчування. Якщо у Вас не було два чи три дні випорожнень, про це необхідно повідомити Вашого лікаря. Застосовувати послаблюючі препарати або клізму можна лише з дозволу лікаря.
При запорі необхідно:
- Вдосталь пити рідини.
- Вживати їжу з високим вмістом волокон (каші, білий хліб, свіжі або приготовлені овочі та фрукти).
- Робити фізичні вправи, прогулянки. Обов’язково порадьтесь з лікарем якщо вирішите збільшити фізичну активність.
Найсерйознішим ускладненням хіміотерапії є зниження кількості лейкоцитів (лейкоцитопенія) та тромбоцитів (тромбоцитопенія).
При лейкопенії в організмі людини зменшується кількість білих кров’яних клітин які захищають від інфекції, що може призвести до розвитку різних інфекційних ускладнень. Лікар буде регулярно контролювати Ваш аналіз крові.
- Запобігайте контактів з людьми, що мали ознаки інфекційних ускладнень.
- Не відвідуйте місця великого скупчення людей.
- Запобігайте контакту з дітьми, яким нещодавно зроблено щеплення.
- Намагайтесь запобігати побутовим травмам. При появі порізів користуйтесь антисептиком (наприклад, зеленкою).
- При підвищені температури тіла до 38°с або при інших ознак інфекції (лихоманка, пітливість, кашель), негайно звертайтесь до лікуючого лікаря.
При тромбоцитопенії порушується згортання крові, підвищується ризик кровотечі, які можуть виникнути при найменших травмах і продовжуватися достатньо довго. На тілі без видимих причин можуть з’являтись синьці, червона висипка, трапляються носові кровотечі та кровоточивість ясен, почервоніння сечі, домішки крові в калі. При появі будь-якого з цих ознак негайно звертайтесь до лікуючого лікаря.
Місцеві ускладнення при введені препарату розвиваються рідко. При появі болю в місці ін’єкції або по ходу вени, негайно повідомте про це медичну сестру.
Деяким хіміотерапевтичним препаратам властива токсична дія на серцево-судинну систему (доксорубіцин, мітоксантрон, трастузумаб).
Ризик виникнення кардіотоксичних ускладнень залежить від типу препаратів, їхньої разової або сумарної дози, способу введення, віку і статі пацієнта, проведення променевої терапії, наявності супутньої патології (артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця).
Перед або між циклами хіміотерапії, Вам можуть призначити ЕКГ і УЗД серця, консультацію кардіолога.
В певних випадках з профілактичною або лікувальною метою Вам запропонують прийом одного чи декількох серцево-судинних препаратів.
Повідомляйте лікаря у разі виникнення наступних явищ:
- Відчуття ритмічного або неритмічного серцебиття;
- Відчуття тиску або болю за грудиною більше зліва (явища стенокардії);
- Утруднення дихання (задишка);
- Набряк ніг.
При проведенні деяких режимів хіміотерапії є необхідність у спостереженні кардіолога впродовж декількох років після закінчення лікування.
Швидкого Вам одужання![/vc_column_text][/vc_tta_section][vc_tta_section title=”Для чого потрібно КТ, МРТ, ПЕТ?” tab_id=”1538962529120-23328c47-19fd”][vc_column_text]Для чого потрібно КТ, МРТ, ПЕТ
КТ або комп’ютерна томографія – різновид діагностичного обстеження рентгенівськими променями, яке дає змогу отримати інформацію про внутрішню будову кожного окремого організму за допомогою комп’ютерного аналізу пошарових сканів. Це дослідження має, порівняно з простою рентгенологічною томографією без допомоги комп’ютеру, невелике променеве навантаження, але є набагато більш точним і може обстежити відразу все тіло. Більш точну інформацію можна отримати коли додатково при обстеженні вводять внутрішньовенно рентгеноконтрастний засіб.
МРТ або магнітно-резонансна томографія – ще одне діагностичне обстеження. Але воно виконується менш шкідливими (як рахується, принаймні на сьогодні) магнітними резонованими потоками. Це дослідження також більш інформативне при введенні контрастних засобів, та, на відміну від комп’ютерної томографії, не може використовуватися для обстеження поширених ділянок. Його доцільно застосовувати для обстеження невеликих ділянок організму прицільно.
ПЕТ або позитронно-емісійна томографія – новий метод діагностичного обстеження (зображення виходять за рахунок випромінювання позитронів), який складається з двох відомих різновидів обстеження: комп’ютерної томографії та сканування за допомогою радіоізотопів. Тобто, дослідження технічно подібне комп’ютерній томографії, але замість рентгеноконтрастних засобів використовується короткоживучий радіоізотоп з невеликим радіологічним навантаженням.
Окремо слід відзначити, що як сама апаратура так і контрастні та радіоізотопні засоби, які використовуються при цих дослідженнях, є дуже коштовними. Та на сьогодні вони дозволяють якомога точніше встановити стадію захворювання, що дозволяє провести найефективніше лікування та досягти найкращих результатів. Ці ж обстеження використовуються періодично впродовж усього періоду лікування та після, при подальшому спостереженні за пацієнтом, з метою достовірної оцінки досягнутих результатів лікування та якомога ранньої діагностики рецидиву захворювання у разі його виникнення.[/vc_column_text][/vc_tta_section][vc_tta_section title=”Що таке трансплантація кровотворних стовбурних клітин?” tab_id=”1538962544888-583903d9-cfee”][vc_column_text]Стовбурові клітини – це ті клітини, які є в організмі з його народження. Вони являють собою такі клітини-попередники або початкові клітини, з котрих потім утворюються ті чи інші більш «спеціалізовані» клітини.
Кровотворні стовбурові клітини зберігаються в кістковому мозку та присутні в невеликій кількості в периферичній крові. З них після потрапляння в судинне русло та лімфатичні вузли утворюються ті більш диференційовані клітини крові, які потрібні організмові зараз і які захищають його (імунні клітини).
Кістковий мозок – це те місце, де зберігаються кровотворні стовбурові клітини, які там «зростають» (диференціюються) та розмножуються.
Трансплантація в перекладі з латини – перенесення або пересадка, транспортування. Трансплантація, в медичному розумінні, – це пересадка окремих тканин та органів або їх частин з одного місця на інше чи від однієї особи в іншу.
Таким чином, при трансплантації стовбурових клітин відбувається вливання (додавання) необхідного організму на сьогодення будівельного матеріалу, з якого будуть швидко відновлюватись клітини крові.
Стан, коли організмові вкрай потрібне швидке відновлення клітин крові, у онкологічних хворих настає після використання в програмі лікування високодозової хіміотерапії.
Сама по собі трансплантація стовбурових клітин не є лікувальною процедурою, а потрібна для відновлення кровотворення. Але вона потребує коштовного обладнання, реагентів та засобів, спрямованих на зберігання і колекцію цих клітин.[/vc_column_text][/vc_tta_section][vc_tta_section title=”Що таке аутотрансплантація стовбурових клітин і як її проводять?” tab_id=”1538962558947-11007d05-6fe5″][vc_column_text]Трансплантація або пересадка окремих тканин та органів або їх частин від однієї особи в іншу називається алотрансплантацією. Якщо трансплантація (пересадка) відбувається з одного місця на інше або спочатку береться матеріал, а потім повертається тій самій людині, то це – аутотрансплантація.
Аутотрансплантація стовбурових клітин кісткового мозку найчастіше використовується при проведенні високодозової хіміотерапії з метою якомога швидшого відновлення показників крові, які можуть суттєво зменшуватись і заважати продовженню лікування.
Спочатку у кандидата на аутотрансплантацію беруть пункційну біопсію кісткового мозку зазвичай з грудини (стернальна пункція) або здухвинної кістки з метою визначення потенціалу кісткового мозку до відновлення.
Потім, при відсутності пухлинних клітин в кістковому мозку і при задовільній концентрації стовбурових клітин, призначається 2-3 курси поліхіміотерапії в «сальвадж» режимі, тобто хіміопрепаратами, які потім будуть використані при високодозовій хіміотерапії, але їх дози будуть нижчими ніж при високодозовій хіміотерапії та вищими ніж при стандартній хіміотерапії. Метою такої хіміотерапії є оцінка прогнозу ступеня відповіді хвороби на таке лікування та визначення індивідуальної чутливості і переносимості.
Якщо має місце достатня чутливість захворювання до використаних препаратів та організм добре і швидко відновлювався, то проводять колекцію (забір і збереження) стовбурових клітин. Методика, з медичної точки зору, сама по собі складна і потребує коштовного обладнання для тривалого зберігання отриманого матеріалу. Для пацієнта вона складається з того, що в стерильних умовах голкою береться кістковий мозок або периферична кров, яка потім буде зберігатися в «комфортних» умовах впродовж декількох діб, тижнів або місяців залежно від плану лікування.
Нарешті, при задовільних показниках крові, хворому проводиться високодозова хіміотерапія, а потім він поміщається в стерильні умови під постійне спостереження до відновлення показників крові. Ось тоді і «повертають» стовбурові клітини пацієнтові. Зазвичай це відбувається в стерильній палаті внутрішньовенно.
Потрібно пам’ятати, що таку процедуру проводить медичний персонал, який має сертифікат-дозвіл, в спеціально створених та сертифікованих для цього умовах.[/vc_column_text][/vc_tta_section][vc_tta_section title=”Що таке іммуннотерпапія?” tab_id=”1538962569687-871466d7-0d04″][vc_column_text]Імунотерапія в широкому розумінні – це лікування, спрямоване на якомога ліпше підвищення загального імунітету, зазвичай для боротьби організму з вірусними та деякими бактеріальними інфекціями. Засобів для такого лікування з кожним роком фармацевти патентують все більше (біодобавки, вітаміни, ліки при грипі тощо).
Імунотерапія в онкології має більш специфічну властивість і спрямована виключно на пухлинні клітини. Онкологічні імунопрепарати «розшукують» в організмі пухлинні клітини, «оточують» їх і «сідають» на їх поверхню, блокуючи здатність до розмноження. Таким чином, блокована пухлинна клітина або сама по собі старіє і помирає; або хіміотерапія, яка завжди повинна супроводжувати імунотерапію при лімфомах, «добиває» пухлинну клітину остаточно.[/vc_column_text][/vc_tta_section][vc_tta_section title=”Нетрадиційна медицина: за і проти” tab_id=”1538962595016-018a5bfe-baf4″][/vc_tta_section][vc_tta_section title=”Про харчування під час і після лікування” tab_id=”1538962605132-c18762f7-9572″][vc_column_text]Завантажити брошуру Харчування під час та після лікування
Відеолекція Фус Світлани Вікторівни, лікаря-дієтолога, керівника Центру нормалізації ваги
Філоненко Катерина Сергіївна, лікар онкогематолог, науковий співробітник відділення ад’ювантних методів лікування Національного інституту раку відповіла на численні запитання пацієнтів.
[/vc_column_text][/vc_tta_section][vc_tta_section title=”Як собі допомогти під час лікування?” tab_id=”1538962620314-13545d83-326d”][vc_column_text]Как помочь самому себе
- Помогите тем, кто рядом. Древняя мудрость гласит: «Помогая другим, помогаешь себе». Человек способен на удивительные поступки и великие дела. Необходимо осознать, что все мы зависим друг от друга, а, следовательно, и нуждаемся в поддержке друг друга. Отдавая – приобретаешь. Протяните руку помощи тем, кто рядом, ведь возможно кто-то нуждается в Вас. И делайте это с добром.
- Найдите занятие, которое дает чувство удовлетворенности собой.
- Стройте планы, планируйте выходные. Самое главное – не замыкайтесь в себе, не давайте своим мыслям о болезни точить Вас!
- Используйте собственные ресурсы:
- Ваше прошлое: приятные воспоминания, победы над обстоятельствами и неприятностями;
- настоящее: то, что Вас окружает: Ваш дом, близкие, друзья, любимые вещи, даже Ваш город (село);
- будущее: представьте себя победившей (-им) болезнь, здоровой (-ым), радостной (-ым), а рядом – счастливые, улыбающиеся родные!
- Цицерон говорит, что человеком «будет выдержано самое острое страдание, если, хотя бы издали, ему видится Надежда на что-то доброе».
Помните: Вам необходимо сейчас сконцентрировать все силы на своем лечении и Ваше психологическое состояние в значительной степени будет определять эффективность основного лечения. Не позволяйте болезни руководить Вашей жизнью!
Помните, Вы не одиноки!
[/vc_column_text][/vc_tta_section][vc_tta_section title=”Як поводити себе з лікарем?” tab_id=”1538962634190-a4114ce2-0e6b”][vc_column_text]завантажити брошуру: Як пацієнту поводитись з лікарем
[/vc_column_text][/vc_tta_section][vc_tta_section title=”Чи потрібні фізично навантаження під час і після лікування?” tab_id=”1538962645071-994049d4-a0c2″][vc_column_text]Фізична активність допомагає пацієнтам хворим на лімфому жити довше, Американське товариство гематологів, 2017 р.
В інтерв’ю з Reuters Health доктор Приянка Попхалі (гематолог в клініці Майо Рочестер, штат Міннесота) зазначила, що останні дослідження пацієнтів хворих на лімфому стверджують: збільшення фізичної активності значно знижує ризик смерті від захворювання.
Група лікарів клініки Mayo протягом дев’яти місяців спостерігали за 4087 пацієнтами, яким діагностували лімфому. Вони зібрали інформацію про звичайну фізичну активність пацієнтів до захворювання на лімфому, та спостерігали за ними три роки після лікування, розраховуючи індекс досягнень дозвілля Годіна (LSI) (оцінка фізичної активності хворих на рак).
З 4,087 хворих на лімфоми:
- 3129 пацієнтів надали дані про фізичну активність (3060 були оцінені для LSI);
- 1845пацієнтів (1395 оцінюються для LSI) мали фізичну активність протягом трьох років;
- за період спостереження (84 місяця) загинуло 806 пацієнтів.
Пацієнти, які повідомили про більш високий рівень фізичної активності перед онкологічним захворюванням, показали більш високий індекс у загальній виживаності, порівняно з тими, хто був менш фізично активним (коефіцієнт ризику 0,95 для обох показників виживання).
Згідно спостережень, пацієнти, які після встановлення діагнозу збільшили свою фізичну активність на протязі 3-х років, поліпшили свій загальний стан та виживаність, в порівнянні з менш активними пацієнтами.
Доктор Попхалі зазначила агентству Reuters Health, що команда спеціально не розглядає поріг фізичної активності. Вони переглянули дані активних та неактивних, і виявили, що активні пацієнти, тривалість фізичного навантаження яких 150 хвилин на тиждень, почувають себе краще, ніж неактивні. Доктор Попхалі робила доклад про це дослідження 11 грудня 2017 року на Американському щорічному з’їзді гематологів.
“Важливо заохочувати до фізичної активності пацієнтів з лімфомою, особливо тих, хто закінчує лікування», – сказав доктор Попхалі в “Reuters Health”.
Співавтор дослідження доктор Керрі Томпсон зазначила, що “це несподівано, і я трохи здивована цими даними. Ми знаємо, що фізичні вправи покращують виживання хворих на серцево-судинні захворювання, існує також зв’язок між фізичними вправами та поліпшенням виживання у деяких онкохворих пацієнтів, які мають рак молочної залози, але людей хворих на лімфому та впливання на них фізичної активності, ще ніколи не досліджували».
“Пацієнти завжди дуже стурбовані, коли закінчують лікування, і хочуть знати, що вони можуть для себе зробити, як вони можуть змінити своє життя. І ми маємо розповісти їм, що фізична активність є необхідною: вона знаходиться під контролем пацієнта і дуже важливо приділяти їй увагу після лікування», – зазначив доктор Томпсон.
Завантажити брошуру Фізична активність пацієнтів хворих на лімфому
Переклад статті: Physical Activity Helps Lymphoma Patients Live Longer за 20 грудня, 2017 року з сайту Medscape Oncology: www.medscape.com[/vc_column_text][/vc_tta_section][vc_tta_section title=”Інтимне життя під час лікування” tab_id=”1538962656565-a7d43f6d-f09d”][vc_column_text]
Интимная жизнь во время лечения
Задуматься над этой статьёй меня подтолкнули истории моих пациентов, которые столкнулись с проблемами, возникающими в интимной сфере во время их лечения. Поступая в клинику с онкологическим диагнозом, человек сталкивается с новым и неизвестным для него миром. Теперь жизнь для него разделилась на «до» и «после». На протяжении всего времени лечения он мечется между клиникой и домом, пытаясь сохранить свою социальную и личную жизнь на прежнем уровне. При этом неизбежно возникает множество проблем и вопросов, которые, далеко не всегда, получается решить в одиночку. В этом случае только самые близкие и родные люди могут понять, поддержать и помочь, особенно, если это касается интимной жизни больного во время лечения. Но часто случается так, что непросто начать говорить с любимым (-ой) об интимных отношениях, решиться на честный и откровенный волнующий вас разговор.
Цель этой статьи помочь ответить на наиболее наболевшие вопросы, возникающие у пациентов на протяжении лечения.
Сексуальная близость
Сексуальность включает в себя гораздо больше, чем просто половой акт. Роль, которую играет сексуальность в жизни человека зависит от возраста, окружающей среды, здоровья, отношений, культуры, уровня самооценки, интересов и социальных возможностей. Она выражается внешним обликом и видом человека: как он ухаживает за собой, как одевается, как двигается, как себя ведёт, что и как говорит. Невозможно из интимных отношений пары (мужчины и женщины) исключить нежность, заботу, слова любви, восхищениелюбимым человеком. Без этого невозможна гармония совместной жизни.
Интимные отношения подразумевают физическую и эмоциональную близость:
- любить и быть любимым;
- взаимно заботиться друг о друге;
- ценить другого человека, чувствовать взаимность;
- совместное времяпровождение;
- общение;
- физическая привязанность необходима, даже если люди не могут быть сексуально активны, по причинам здоровья, при этом они не меньше, а даже больше нуждаются в ласковых прикосновениях и объятиях близкого человека.
Настоящая близость – это когда ты можешь быть открытым с другим человеком, как с собой. Это понимание того, что близкий человек – это дар, который нужно сохранять, беречь и любить. Именно Любовь – самое важное и ценное в человеческой жизни. Именно Любовь наполняет жизнь светом, счастьем, придает ей смысл и значимость. Счастлив тот, кто это понимает и принимает.
Интимная близость — апогей любви, физическое воплощение стремления к полному слиянию с любимым человеком, с полной отдачей ему. Любовь лежит в основе супружеского союза, скрепляет и укрепляет его, делает человека эмоционально наполненным. Одна из высших форм человеческих взаимоотношений –способность любить – не только получать и требовать, но, в первую очередь, отдавать себя, растворяясь в любимом. Любовь нам всем нужна, в радости и в печалях. В ней мы черпаем силы для борьбы и для самой жизни.
Думают ли люди об интимных отношениях, когда у них диагноз рак?
Любой вид онкологического заболевания вызывает у человека множество негативных эмоций, страха, различных переживаний, что в свою очередь может негативно отразиться на интимной жизни. Исследования показывают, что сексуальные отношения являются одной из основных проблем для людей с диагнозом рак. Первая стадия шока от поставленного диагноза – лишает человека сил, и вопрос интимных отношений уходит на задний план. Но в процессе лечения у пациента возникают следующие вопросы:
- Может ли интимная близость во время лечения усугубить заболевание?
- Есть ли какая-нибудь опасность для моего близкого человека?
- Как скоро наладится интимная жизнь после проведенного лечения?
- Как принять себя после операции?
- Смогу ли я иметь детей? И когда?
- Как правильно объяснить жене (мужу) о своей усталости во время лечения и в период восстановления – реабилитации?
- Буду ли я когда-нибудь снова получать удовольствие от секса?
- Как не потерять привлекательность для супруга (супруги) и не перестать быть желанной (желанным) во время лечения?
Не забывайте, что со всеми подобными вопросами Вы можете обратиться к своему врачу, к сексопатологу, психотерапевту или психологу.
Эмоции, влияющие на самооценку
Прежде всего, это чувство страха, что окружающие люди ухудшат свое отношение к вам из-за изменений в вашей внешности. Под влиянием чувства вины и стыда человек перестаёт доверять близким, может додумывать за них разные небылицы, незаметно отдаляясь, что может привести к депрессии, которая лишает сна, сил для борьбы и делает человека апатичным, тревожным, снижает либидо, а на сердце оставляет след глубокой печали. Все эти эмоции влияют на самооценку человека, делают его замкнутым, раздражительным и порой агрессивным.
Как лечение рака влияет на сексуальность
Лечение воздействует на человека физически и психологически, что влияет на половую жизнь. Степень влияния зависит от многих факторов. Например: стадия и симптомы болезни, характер лечения, возраст и психологическое состояния пациента. В процессе лечения могут возникнуть различные побочные эффекты:
- изменения внешности (это могут быть шрамы, потеря части тела, потеря плотности костной ткани, веса, выпадение волос);
- состояние усталости, депрессии, тревоги, нарушение сна;
- тошнота и рвота;
- трудности осуществления полового акта;
- частые позывы мочеиспускания;
- проблемы фертильности;
- снижение либидо, вызванное гормональным изменением в организме;
- состояние повышенной тревожности.
Мужчины могут столкнуться:
- проблемой с эрекцией;
- трудностью семяизвержения;
- усталостью, слабостью;
- болью в половом члене или яичках во время интимной близости.
Женщины могут столкнуться с симптомами, которые возникают во время менопаузы, это:
- приливы — ощущение жара и покраснение кожи головы, лица, шеи, груди;
- ночная потливость;
- учащённое сердцебиение, аритмия;
- истончение, сухость и ранимость слизистой оболочки влагалища, что затрудняет половые акты, потеря сексуального желания;
- возможны приступы слабости, озноба, одышки, сонливость, беспокойство, раздражительность, амбивалентность настроения.
Возможна ли интимная близость во время лечения?
Если есть желание и силы, то лечение не мешает сексуальной активности. Но даже если во время лечения, интимная близость не возможна, то любящие люди находят утешения в совместном время провождении, в объятиях и расслабляющем массаже.
Необходимо знать, какие последствия несёт лечение для организма. Своевременная информированность поможет человеку быть более подготовленным к трудностям, возникающим в процессе лечения, снизить уровень страха и настроиться на активную борьбу. Для человека находящегося рядом, ВАЖНО тоже знать данную информацию, чтобы понимать, что происходит с болеющим. Главное, постараться, чтобы происходящие временные перемены не разрушили Вашу любовь. После окончания лечения все функции организма постепенно восстановятся и активная сексуальная жизнь вернётся.
Как наладить интимную жизнь во время лечения?
- Если у пары были хорошие отношения перед постановкой диагноза, то, как правило, с временными трудностями, возникающими во время лечения, они успешно справляются. Но от проблем не застрахован никто, они могут возникнуть из-за недосказанности, неуверенности, из-за недостатка информации, а также неоправданными ожиданиями обоих сторон.
- Специалисты в области психологии, дают множество советов, как не отказываться полностью от интимных отношений во время лечения:
- Каждая пара, проходя через диагностику и лечение рака, испытывает тревогу и печаль. Важно открыто поговорить со своим близким человеком: поделиться своими чувствами, опасениями. Враг сексуального здоровья – молчание.
- По возможности старайтесь оказывать помощь в домашних делах, чтобы сберечь силы близкого человека.
- Хорошее чувство юмора сгладит многие сложные моменты, возникающие в период лечения.
- Выпадение волос одинаково тяжело переживают женщины и мужчины, но для женщин такое принять психологически тяжелее. Здесь самое главное – верить в то, что волосы после химиотерапии обязательно вырастут. А они вырастут! (После окончания химиотерапии волосы начинают отрастать и порой даже лучше, чем были до лечения).
Несколько советов от психолога:
- перед началом химиотерапии постарайтесь сделать короткую стрижку, это эмоционально подготовит Вас к изменениям внешности. Как правило, восстановление волос начинается спустя несколько недель после окончания курса химиотерапии.
- в ожидании, пока выпавшие волосы обновятся, можно использовать парик. Женщины могут носить шляпки, разные головные декоративные уборы из платков и шарфов. У вас появится возможность поэкспериментировать со своей внешностью.
- есть пациенты, которые не используют парик, а воспринимают свой новый облик, как символ борьбы и победу над недугом.
- Ваш выбор может быть любым, главное, чтобы он дал ощущение комфорта и защищенности.
Помните, выпадение волос не портит, не делает человека менее привлекательным. Его портит уныние, злость, ненависть, недовольство и неблагодарность!
- Лечение рака вызывает усталость и слабость, присуща временная потеря интереса к интимной близости. Не отчаивайтесь, либидо возвращается после окончания лечения. Здесь необходимо терпение и время, и это основные ключи к решению проблемы.
- Экспериментируйте в интимной жизни со своим любимым и близким человеком, это поможет Вам сохранить и улучшить отношения друг с другом.
- Важно не стеснятся сказать ему, когда Вы не готовы к сексуальным отношениям.
- Все действия во время близости, должны быть осторожными и аккуратными.
- Выбирайте удачное время для интимной близости, когда Вы чувствуете себя лучше.
- Выбирайте наиболее удачные позы, не причиняющие неудобств и дискомфорта.
- Часто столкнувшись с онкозаболеванием, люди замыкаются в себе, и отдаляются от своего близкого человека, причиняя ему, таким образом, страдание. Здесь важно проявить терпение, и поднимать тему интимных отношений не требованием и обвинением, а заботой и любовью: “Я очень скучаю по нашей с тобой жизни. Давай поговорим о том, что мешает нам сейчас быть близкими…и т.д.».
- Проблема пониженного либидо может быть вызвана тревогой или стрессом. И своевременное обращение к специалисту (психотерапевту, сексологу или психологу), может помочь решить возникшую проблему супругов (пары).
- Может ли интимная жизнь усугубить болезнь? Нет. Интимная близость, помогает человеку чувствовать себя желанным, нужным, любимым. Это даёт положительные эмоции, и прибавляет жизненных сил, помогает быстрее восстанавливаться. Важно! При пониженных лейкоцитах и тромбоцитах, необходимо воздержаться от интимной близости во избежание инфекций и кровотечений (этот вопрос следует обсудить с врачом).
- Используйте красивое нижнее бельё, которое может скрыть последствий операций.
- Не забывайте напоминать себе о своих хороших качествах.
- Для мужчин ВАЖНО использовать презерватив, а вагинальные увлажнители на водной основе помогут женщинам снизить дискомфорт во время интимной близости (более подробно этот вопрос следует обсудить с врачом).
- Важно знать, что рак НЕ передаётся половым путём, он не заразен.
- Лучевая терапия и химиотерапия влияют ТОЛЬКО на больного, и они не могут влиять на других людей.
- Правильное питание и физические упражнения помогут Вам укрепить тело и поддержать бодрость духа. Найдите то, чтопоможет расслабиться – фильмы, хобби, прогулки на свежем воздухе.
- Рекомендуются упражнения Кегеля, которые способствуют улучшению циркуляции крови в малом тазу, что в свою очередь может улучшить здоровье всей мочеполовой системы, а также повысить либидо. Пример упражнений на сжатие мышц тазового дна. (см.ниже).
Упражнение 1.
- Сожмите мышцы тазового дна, подтянув их вверх. Удерживая в течении 10 секунд.
- Полностью расслабьте мышцы и отдыхайте в течении 10 сек.
- Повторить упражнение 10 раз около 5-ти мин. Три раза в день (утром, обед, вечером). Первые результаты чувствуются уже через 4-6 недель регулярных занятий.
Главное, для хорошего результата не забывайте выполнять упражнения регулярно, и чем чаще, тем лучше (Поговорите с лечащим врачом, какие физические нагрузки и упраженния Вам подходят).
- Исследование показывают, что общение с уже переболевшими людьми, которые продолжают вести активный образ жизни, оказывает пациентам поддержку и заряжает их позитивными эмоциями.
- Комплименты, поцелуи, тёплые родные объятия во время лечения, помогут человеку чувствовать себя лучше, увереннее, а самое главное почувствовать, что его ЛЮБЯТ, что он НУЖЕН.
Даже в самый тяжелый период жизни человек может быть счастлив. И он может не только брать, но и дарить свою любовь. Писатель Роберт Хайнлайн писал «Любовь – это когда счастье другого есть необходимое условие вашего счастья». В счастливом браке самоценность человека нерушима, люди помогают, поддерживают и направляют друг друга, а любовь супругов, перенесших вместе жизненные испытания сохраняется и крепнет.
Терпения, понимания, мужества и мудрости Вам в этой непростой жизненной ситуации.
Психолог, ВОО «Ассоциация помощи инвалидам и пациентам
с хроническими лимфопролиферативными заболеваниями», Суркис Марина Александровна
[/vc_column_text][/vc_tta_section][vc_tta_section title=”Як доглядати за онкологічно хворим пацієнтом?” tab_id=”1538962665136-d54628af-12a6″][/vc_tta_section][vc_tta_section title=”Психологічна допомога: питання і відповіді” tab_id=”1538962677624-4af16b00-8174″][/vc_tta_section][vc_tta_section title=”Чи можна пацієнтові працювати?” tab_id=”1538962687719-b3585e61-9050″][/vc_tta_section][vc_tta_section title=”Рекомендована література” tab_id=”1538962704702-b0abcaf7-4690″][/vc_tta_section][vc_tta_section title=”Шкода тютюнопаління” tab_id=”1560852769798-de23fe01-a8da”][vc_column_text]Завантажити брошуру Пам’ятка про шкоду тютюнопаління
[/vc_column_text][/vc_tta_section][/vc_tta_accordion][/vc_column][/vc_row]