Я знала, що я не сама у своєму проханні про одужання…

Вітаю, мене звати Ангеліна і я хочу поділитись своєю історією, тому що впевнена, що для того, хто зараз бореться з хворобою чи щойно дізнався про неї, важливо знати, що все буде добре!

Отже, Ви почули свій діагноз! Женіть від себе думки типу «Все, – це кінець», бо саме такі думки мені тоді приходили і зараз мені трохи, навіть дивно, що я так зневірилась. Біда у тому, що слово «рак» асоціюється у нас з словосполученням «невиліковна хвороба», тому ми одразу впадаємо у відчай, і думаємо, що все пропало!!!

Я не знала куди їхати і до кого звертатись, ми з чоловіком знайшли на сайті Національного інституту раку адресу, потім знайшли де це у Google картах, сіли на міжміський автобус і поїхали, не знаючи що і як. Вже у Києві дісталися на метро до Національного інституту раку. А далі: реєстратура-лікар-направлення на обстеження-запис на КТ. Через кілька днів друга поїздка: реєстратура-лікар-направлення на взяття матеріалу на дообстеження (гістологія). А далі підтвердження, що хвороба таки є і треба лікуватися. Я пам’ятаю слова лікаря відділення онкогематології, Катерини Сергіївни Філоненко (щире і безкінечне дякую за її професійність): «Не треба надто переживати, рак лічиться і у більшості випадків виліковний!» Чи допомогли мені ці слова? – наче так, але є ще й «меншість», а раптом я та сама меншість?! І тут я почала шукати соломинки!!! За що хапатись, щоб вірити, що я одужаю. Передусім – підтримка молитовна, особисто мені це дуже допомогло, ми з мамою замовили сорокаусти у семи монастирях і за мене молилися, я знала, що я не сама у своєму проханні про одужання! Друга соломинка – знайти інформацію, що хтось вижив! І я знаходила і вірила, що я теж житиму! (Саме тому я пишу цю історію, щоб Ви повірили, що хвороба лікується!). І третє, що мене рятувало – рукоділля. Усе те, що я вміла, але відкладала на потім, я почала робити. Я в’язала, робила новорічні кульки із стрічок, квіти з паперу, вишивала, бо поки я працювала руками і рахувала хрестики чи петельки, я відволікалась і не думала про щось негативне. Я почала гуляти, ось просто виходила на вулицю і прогулювалась, почала помічати якісь речі, які пропускала повз роками! Усе разом допомогло! І Вам теж допоможе!

Хвороба дуже перевертає все, ставить з голови на ноги. Коли Ви на межі, раптом у мізках прояснюється, що найголовніше у цьому житті. Для мене виявилось, що це мої рідні люди!!! Ми якось згуртувалися ще більше докупи! І ще, я почала якось інтенсивніше жити! За цих чотири роки я зробила більше якихось досягнень ніж за попередніх 14. Не хочу витрачати життя надаремно!

І кілька слів тим, хто поруч! Знайте, що хворому треба підтримка, і якщо Ви не можете опанувати себе, ходите у розпачі, плачучи – уникайте тоді хворого, бо надто важко переконувати ще й рідних, що все буде добре! Не ховайте передчасно живих і не оплакуйте їх заживо! Це час боротьби і зібраності, і навіть сили і волі, впевненості у позитивному результаті лікування. Як би це сумно не звучало, ми зрештою всі підемо у вічність, але зовсім не від раку, не зараз, а колись, коли постаріємо!

І не забувайте, рак виліковний, просто треба звернути увагу зрештою на себе, приділити час собі, пробачити якісь образи на когось, бо саме вони отруюють душу і викликають фізичні хвороби та забирають сили. Якщо Ви вже знаєте, що захворіли, звертайтесь до лікарів, не чекайте поки само пройде! Це не вавка, сама не заживе. Довіряйте лікарям! Вони у нас дійсно хороші! Мене взагалі вразила командна робота лікарів гематологічного відділення на чолі з професором Крячок Іриною Анатоліївною, які невтомно допомагали порадами, підтримкою та професійним підходом до лікування. Хочеться вкотре висловити вдячність за наші врятовані життя!

Стежте за Школами, які організовує Асоціація боротьби з лімфомами, там безліч корисної інформації. Щиро дякую, за таку інформаційну підтримку Валентині Іванівні та лікарям, які люб’язно погоджуються на участь у трансляціях! Нам це дуже потрібно!

PS: Якщо треба підтримка чи порада від мене, звертайтесь через Асоціацію, я надам свої контакти! Іноді потрібно поговорити з тим, хто має досвід! Життя прекрасне і ми будемо його Жити!